400 млн доларів інвестицій і тисячі тонн допомоги: Мехралі Гасимов про масштабну підтримку України Азербайджаном

– Що стало головним стимулом для вас активно підтримувати Україну після початку повномасштабної війни?

Для мене війна в Україні – це не просто трагедія сусідньої держави. Це удар по фундаментах міжнародної безпеки, за принципами, на яких будується світ у регіоні від Чорного моря до Каспію.

Україна – не абстрактне поняття. Це країна, з якою мене пов'язують глибокі особисті та професійні стосунки. Я прожив у Києві роки, навчався в Інституті міжнародних відносин (2009–2015), і саме там сформувалося моє розуміння зовнішньої політики, міжнародного права, дипломатії та відповідальності.

Тому 24 лютого стало для мене не зовнішньою подією, а внутрішнім шоком. Я розумів: йдеться не лише про долю України, а й про майбутнє всього регіону, де незалежність та справедливість мають величезну ціну.

Головний стимул був простий – внутрішнє почуття обов'язку. Перед українським народом, перед історією, перед тими, з ким я будував стосунки десятиліттями.

- Чи вплинула ваша робота як почесний консул України в Азербайджані на нинішню позицію щодо підтримки нашої країни?

Безумовно, і дуже значною мірою.

У період 2020-2024 років виконував обов'язки почесного консула України в Азербайджані. За цей період ми створили перший у Баку Культурний Центр України – «Ukrainian Center», який став не просто культурним майданчиком, а повноцінним гуманітарним, освітнім та соціальним хабом.

Там ми проводили гібридні вступні іспити в українські університети для студентів, які тимчасово перебували в Азербайджані; організували безкоштовні курси української мови, культури та історії для дітей-переселенців; спільно з організаціями системи ООН проводили психологічні програми для українських жінок, які опинилися у скрутній ситуації; перетворили центр на майданчик, яким йшов значний обсяг гуманітарної допомоги.

Цей досвід створив унікальний рівень довіри між нашими командами та українським суспільством. І саме він сформував мою нинішню позицію: підтримка України – це не тимчасова місія, а особисте зобов'язання.

- Яку саме підтримку ви надаєте Україні сьогодні?

Ми побудували нашу допомогу як багатошарову систему, яка працює не епізодично, а постійно.

З перших днів війни ми відправили в Україну близько 2000 дизельних генераторів різної потужності; близько 50 000 одиниць медикаментів та засобів першої допомоги; десятки вантажів із стратегічними товарами, обладнанням, засобами зв'язку, захисними матеріалами. Допомога формувалася під конкретні запити регіонів, лікарень, волонтерських штабів та служб швидкого реагування.

З Азербайджану було відправлено 64 вагони скла азербайджанського виробництва для відновлення житлових будинків та соціальної інфраструктури. Це один із найбільших недержавних гуманітарних вантажів подібного типу.

У «Ukrainian Center» у Баку ми проводили спільно з UNHCR та UN Women психологічні курси для жінок, які пережили травматичні події.

Ми активно співпрацюємо з турецьким бізнесом та партнерами з країн Перської затоки з українськими фондами та регіонами та діаспорою. Ця мережа партнерств дозволяє системно закривати гуманітарні потреби та одночасно формувати майбутні проекти відновлення.

- Чи можете розповісти про наймасштабніший чи найважливіший проект допомоги, який ви реалізували?

Наймасштабнішим проектом стала евакуація людей у перші дні війни.

Ми організували евакуацію 14 700 громадян України, Азербайджану та Туреччини з Києва та Харкова до Молдови, а потім літаками до Баку та Стамбула. То була найбільша приватна гуманітарна евакуація регіону.

Після цього ми брали участь в евакуації дипломатичного корпусу з Афганістану після приходу талібів, в евакуації українських дипломатів та членів їхніх родин із Ірану.

За внесок у зміцнення українсько-азербайджанських відносин та гуманітарну діяльність я був нагороджений Президентом України Володимиром Зеленським орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

- Чи співпрацюєте ви з українськими фондами, волонтерами чи державними структурами?

Так, співпраця побудована на кількох рівнях, регіональні волонтерські організації, гуманітарні штаби, фонди, які працюють із сім'ями військових, місцеві адміністрації, профільні відомства, коли йдеться про логістику чи стратегічне обладнання.

Окремо наголошу на роботі з бізнес-партнерами з Туреччини та Перської затоки, які активно включаються до проектів, пов'язаних з Україною.

- Як часто ви особисто буваєте в Україні та в яких регіонах реалізуєте допомогу?

Я регулярно приїжджаю в Україну та працюю як із центральними структурами, так і з регіонами. Особиста присутність важлива, тому що реальність на місцях значно відрізняється від звітності. Це підвищує довіру партнерів та дозволяє коригувати пріоритети та бачити реальні потреби людей.

Ми підтримуємо проекти в різних галузях – там, де запит найгостріший.

- Чи маєте ви особисті історії, пов'язані з українськими сім'ями чи військовими, які надихають продовжувати підтримку?

Так, таких історій багато. Це і сім'ї, яких ми евакуювали з-під обстрілів, і жінки, які проходили психологічну реабілітацію в нашому центрі, та військові, яким ми допомагали адресно.

Але я усвідомлено не роблю ці історії публічними. Це питання поваги. Скажу одне: сили, стійкості та гідності українців неможливо не захоплюватись. І саме вони вмотивують продовжувати нашу роботу.

- Як ви оцінюєте роль Азербайджану у підтримці України загалом? Чи може ця допомога посилитись?

Роль Азербайджану набагато масштабніша, ніж це може здатися ззовні.

З початку війни Азербайджан направив Україні 1500 тонн гуманітарної допомоги загальною вартістю близько 20 млн дол.: продукти, медикаменти, енергетичне обладнання, будматеріали.

Особливу роль відіграла компанія SOCAR. Через SOCAR Energy Ukraine було забезпечено безкоштовне паливо для машин швидкої допомоги, пожежників та підрозділів ДСНС України. Обсяги безкоштовного палива вимірювалися десятками тонн – і це дозволило екстреним службам працювати у найважчих умовах. Енергетична допомога включала трансформатори, генератори, кабельну продукцію - усе, що необхідно відновлення пошкодженої інфраструктури. Потенціал посилення є значним. Азербайджан - досвідчений гравець в енергетиці, логістиці, будівництві, і ці компетенції потрібні програмам відновлення України.

- Як, на вашу думку, бізнес-спільнота та дипломатичні кола Азербайджану дивляться на майбутнє українсько-азербайджанських відносин?

Сьогодні у Баку сформовано чітке розуміння: відносини України та Азербайджану – це не тимчасовий проект, а довгостроковий стратегічний вектор.

Азербайджанські компанії активно працюють на українському ринку. Приклад номер один NEQSOL Holding. Гурт придбав Vodafone Ukraine, одного з найбільших телеком-операторів країни. Його інвестиції в економіку України становлять понад 2 млрд. євро.

Крім того, NEQSOL придбав контроль над Об'єднаною гірничо-хімічною компанією (ОГХК) – найбільшим титановим активом України та заявив про плани вкласти понад 400 млн грн у створення виробництва високої доданої вартості на основі українського титану.

Існують десятки недержавних азербайджанських інвестицій в українські галузі – агробізнес, логістика, будівництво, ІТ та освіта та нерухомість.

Наші народи справді схожі оскільки ми обоє переживали війни та втрату територій, знаємо ціну незалежності, будували державність в умовах зовнішніх загроз та спираємось на сильні сімейні та національні традиції.

Ця спільна історична пам'ять формує ціннісну близькість, яка робить співпрацю не просто прагматичним, а природним.

Обов'язково потрібно виділити, що офіційно в Україні проживає понад 450-500 тисяч азербайджанців - це одна з найбільших національних громад країни. Щодо оборони України, за даними представників азербайджанської діаспори, не менше 14.000 етнічних азербайджанців воюють у складі ЗСУ та інших офіційних підрозділів. Кількість вихідців зі змішаних сімей та громадян України азербайджанського походження ще вища.

Це важливий показник - він говорить не про політику, а про глибину людських зв'язків та особистий вибір. В Азербайджані дивляться на майбутнє українсько-азербайджанських відносин як на багатошарове партнерство, в якому гуманітарна допомога, інвестиції, енергетика, телекомунікація, логістика та людські зв'язки формують єдиний контур.

Україна сприймається як майбутній центр зростання, а Азербайджан - як партнер, який здатний зробити реальний внесок у її відновлення.

- Що ви сказали б тим бізнесменам у світі, які сумніваються, чи варто допомагати Україні?

Я сказав би дуже прямо: допомога Україні, це не благодійність, а стратегічне рішення.

З моральної точки зору це позиція, яка визначає репутацію компаній та країн на десятиліття вперед.

З економічного погляду відновлення України стане одним із найбільших інвестиційних проектів XXI століття.

Ті, хто підтримує Україну сьогодні, завтра займатимуть ключові позиції у її економіці з максимальним кредитом довіри.

- Чи розглядаєте ви можливість інвестувати у відновлення України після закінчення війни?

Не просто розглядаю, а ми вже готуємо архітектуру майбутніх проектів. Відновлення України вимагатиме капіталу, технологій та міжнародних партнерів. Азербайджанський, Турецький та близькосхідний бізнес можуть відіграти ключову роль в енергетиці, відновленні інфраструктури, промисловому будівництві, агропереробці та цифрових платформах.

Ми вже ведемо переговори про консорціуми, інвестиційні моделі та механізми страхування ризиків.

- Які українські галузі здаються вам найперспективнішими для майбутньої співпраці між нашими країнами?

Найбільш перспективними бачу енергетику (відновлення мереж, генерація, енергоефективність); інфраструктурне будівництво (мости, дороги, логістика, порти); транспортні коридори оскільки Україна та Азербайджан є природними учасниками маршрутів між Європою та Азією; агропереробку та продовольчі ланцюжки; ІТ та цифрові сервіси; металургію, титан, сировинні галузі з фокусом продукції підвищеної доданої вартості.

- Які ваші плани щодо подальшої підтримки України у 2025 році?

2025 рік має стати роком переходу від виключно гуманітарної підтримки до одночасно гуманітарних та інфраструктурних рішень.

Ми продовжимо надсилання обладнання, генераторів, медичних вантажів; підтримку українських громад та переселенців; психологічні програми; освіта та культурні ініціативи.

Одночасно ми посилюємо роботу з партнерами з Туреччини, Азербайджану та країн Перської затоки, щоби формувати великі проекти відновлення від енергетики до логістики.

- Чи вважаєте ви, що вже зробили достатньо, чи навпаки хочете розширити обсяг допомоги?

Моя відповідь однозначна: ні, цього недостатньо.

Поки Україна бореться, поки гинуть люди та зруйновано інфраструктуру, ніхто з нас не може сказати, що зробив достатньо. Я розглядаю все, що ми зробили, як першу фазу. Далі – збільшення масштабу, розширення партнерств, посилення міжнародної координації. Ми робитимемо більше і за гуманітарною лінією, і у сфері відновлення, і у створенні довгострокових економічних та інституційних рішень для України.