Еволюцію домашньої кішки відтворили генетики

У світі на сьогодні налічується понад 40 видів диких кішок – від усіх відомих тигрів та левів до кодкодів та онцил. Генетичні дані допомогли встановити справжнього прабатька домашніх вихованців – ним виявилася дика степова кішка (Felis silvestris lybica). Про це пише Sci News.

Людська цивілізація почала активно розвиватися на Родючому Півмісяці близько 10 тисяч років тому. Люди засновували постійні поселення та займалися сільським господарством.

Цей район, що охоплює частини сучасного Єгипту, Туреччини, Сирії, Ірану та інших країн, є домом для численних дрібних котячих, включаючи каракала та сервала. Але серед них саме дика степова кішка відрізняється миролюбним характером і заходить у поселення, не боячись людей.

Вчені дійшли висновку, що створення зерносховищ призвело до різкого зростання популяції гризунів. Дикі кішки почали полювати на них. Стародавні люди, бачачи користь від присутності кішок, давали їм притулок та їжу, і згодом дикі хижаки стали жити у людському житлі.

Генетичний аналіз, включаючи ДНК єгипетських кішок, показує, що популяції одомашнених котячих рушили на північ через Європу (і в кінцевому рахунку в Північну Америку), на південь углиб Африки та на схід до Азії. Важливу роль поширенні цих тварин зіграли вікінги.

Домашні кішки відрізняються багатьма забарвленнями, візерунками і текстурою вовни, яких немає у диких кішок. Деякі породи відрізняються специфічною зовнішністю, але багато видів зовні майже не відрізняються від диких побратимів.

Дослідження показало, що в процесі одомашнення змінилося лише 13 генів (у собак – утричі більше). Найпомітніші зміни відбулися в будові мозку – у домашніх тварин зменшилися області, пов'язані з агресією, страхом та швидкістю реакції. Також у домашніх кішок подовжився кишечник – це дозволяє перетравлювати рослинну їжу, що отримується від людей.

Фото: pixabay.com