Гарячий травень

Перша подія - геополітична самотність президента Росії Путіна на святкування 9 травня Дня Перемоги. Навколо нього не було нікого крім ветеранів ВВВ. Тому він виглядав набагато молодшим за всіх інших. Але треба віддати належне Путіну - він не соромився своєї самотності і прямо заявив у своєму виступі на Параді, що Росія сама, поодинці виграла ВВВ. Це була сенсація. Тим самим, Путін несподівано підіграв тим західним політикам, які зацікавлені в історичній ізоляції Росії. Хто підказав йому такий незграбний хід, важко сказати.

Друга подія, яка приголомшила Росію - це жахливий розстріл молодим ісламістом учнів школи в Казані. Татарське екстремістське, исламизироване Поволжжя вже давно вагітне спалахом опору - справа тільки в часі і техніці, а привід не потрібен.

Третя подія - несподівано потужний, масовий ракетний обстріл з сектора Газа всій території Ізраїлю. Такого ще не було. Тим самим, зруйнувався міф про можливе багаторічному, мирне співіснування «сектора Гази» і Ізраїлю. А це означає, що у прихильників політики мирного співіснування України і «сектора Донбасу», як особливого району, теж залишається мало аргументів.

Нарешті, Україна. Тут президент Зеленський, який всі два роки змагався з Медведчуком в боротьбі за мир на Донбасі, раптом приймає рішення про жорстке переслідування лідера ОПЗЖ. Брутальний обшук будинку Медведчука і невдалі спроба вручити йому рішення Генпрокуратури України підозри в зраді говорять про те, що Зеленський готовий на конфлікт з Медведчуком.

Поки неясно, чого домагається Зеленський в кінцевому рахунку, - втечі Медведчука в Росію, видавлювання його з української політики або спалаху шаленого опору «п'ятої колони Кремля», відповідно, різкого загострення політичної обстановки в Україні. І чому саме Медведчук, а не все ОПЗЖ стало об'єктом політичних репресій з боку Офісу президента, в той час, як на горизонті з'явився анонімний «макет» партії «Наш дім - Україна»?