Гра в монополію: у чому небезпека перемоги «Слуги народу» на виборах до парламенту

Голосування завершено, результати екзит-полів озвучені. Очікувано перемогу святкує «Слуга народу», якій різні соціологічні служби дають результат в межах 42,7 - 44,7%. Фактично, якщо враховувати так звані бонуси, то тільки за списком партія Зеленського проведе 120-130 депутатів. Якщо ж говорити про мажоритарні округи, то згідно з останніми даними, СН домінує не тільки на південному сході країни, але в центрі і навіть в Києві, де візьме практично всі округи.

Чи отримає в кінцевому підсумку Зеленський і його команда заповітні 226 мандатів, щоб мати одноосібну більшість? Якщо і не візьме, то зможе легко добрати за рахунок попутників. Судячи із заяви президента, озвученої ним після оголошення екзит-полів, щодо бажання поговорити «з приводу прем'єра Вакарчука», він вже визначив партію, з якою не проти створити коаліцію в новій Раді. Втім, це зовсім не означає, що на виході Україна отримає Вакарчука-прем'єра. «Це повинен бути гуру економіки, який ніколи не був в політиці. Ми хочемо, щоб прем'єром була незалежна і компетентна людина, яку поважають в Україні і на Заході», - відразу розставив прапорці Зеленський. За інформацією Lenta.UA, найімовірніше, главу уряду планують брати з кола так званих молодих реформаторів-антикорупціонерів. Серед кандидатів на цю посаду розглядають главу НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва, а також заступника виконавчого директора МВФ від України, екс-заступника голови Нацбанку Владислава Рашкована, до яких прихильні і українські олігархи, і західні партнери, зокрема, американські демократи.

Варто зазначити, що ніколи ще в Україні президент не отримував одноосібну владу у Верховній Раді. Ні Кучма, який весь другий термін присвятив пошуку компромісів серед розрізнених депутатських груп і фракцій, ні навіть Янукович, якому довелося йти на об'єднання з Компартією Петра Симоненка і який весь час був змушений добирати «тушок» з опозиційних сил, не мали таких можливостей для маневру, які зараз є у Зеленського. Якщо допустити, що Вакарчук раптом не погодиться на умови Зеленського і відмовиться ставати статистом в коаліції (а більше йому навряд чи щось «світить»), то у Банкової завжди знайдуться інші варіанти - і «Батьківщина», і навіть «Європейська солідарність», в якій , незважаючи на жорстку критику, завжди говорили про готовність до союзу з «Слугою народу».

В цьому плані комічними виглядає свіжа заява Ярослава Юрчишина - одного з основних спікерів «Голосу» - про те, що його політсила готова вести переговори про створення коаліції з партіями «Європейська солідарність» і «Батьківщина», якщо вони готові підтримувати деолігархізацію. Не зовсім зрозуміло, як збирається Юрчишин створювати з ними коаліцію, якщо враховувати той факт, що у них на трьох навряд чи набереться сотня депутатських мандатів. Слова соратника Вакарчука - запрошення Зеленського і його команди до діалогу, а також невдала демонстрація високої цінності його політсили в коаліційному процесі.

Що стосується опозиції в новому парламенті, то, схоже, як і в минулому скликанні їх буде відразу дві. Перша - «Європейська солідарність» (до речі, вперше в історії України в парламент потрапляє політсила екс-президента. Цього собі не змогли зробити ні Кравчук, ні Кучма, ні Ющенко, ні Янукович) - яка буде позиціонувати себе як правий, консервативний політпроект - замість «Свободи», на якій, схоже, остаточно можна ставити хрест після цих виборів.

Друга опозиція - відверто проросійська - «Опозиційна платформа і За Життя», яка після непотрапляння в наступний парламент «Опозиційного блоку», який орієнтується на Ріната Ахметова, по суті, стає монопольним представником Кремля у Верховній Раді. При такому розкладі Медведчук, швидше за все, отримає віце-спікера, що повинно порадувати його кума Володимира Путіна.

У чому ж головна проблема майбутнього складу парламенту? Вже зараз стає очевидним, що неймовірно висока довіра до Зеленського та його політсили - явище тимчасове. І якби парламентські вибори відбулися за планом - в жовтні - такий результат «слуги» ніколи не отримали. Проте, і в такому випадку «Слуга народу» все одно мала б можливість опинитися в більшості. Але при цьому довелося б йти на створення адекватної коаліції з відповідними квотами, які б не дали змогу йому і його партії отримати повну монополію. У нинішніх же умовах коаліція стає абсолютною умовністю. А отже про хоч якусь подобу балансу в новій політичній структурі країни залишається лише мріяти. Все це може привести до дуже поганих наслідків, особливо якщо через незнання «монополіст» Зеленський разом зі «Слугою народу» раптом заграються...

Дмитро Крижак