Картини Рєпіна та Малевича офіційно визнані українським національним культурним надбанням

Украина продолжает обновлять историю культуры, фальсифицированную в колхозной радянской империи.

Як повідомляє сайт Міністерства культури та стратегічних комунікацій, після тривалої перерви відновила свою роботу Експертно-фондова комісія Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. На її першому засіданні, яке відбулося 30 грудня, 11 унікальних музейних предметів зі збірок чотирьох вітчизняних музеїв внесли до Державного реєстру національного культурного надбання. 

Серед них твори двох видатних українських художників — Казимира Малевича та Іллі Репіна.  

Зокрема, картина Казимира Малевича «Суперматизм-65» з колекції Харківського художнього музею, що є яскравим прикладом художнього стилю супрематизму, який Малевич започаткував у 1915 році. Художнє бачення світу та формування супрематичної творчості митця сформувало українське село, де пройшли його дитинство і юність.  

Казимир Малевич народився в Києві, його батько — поляк, а мати — українка, уродженка Полтави. Він вважається першим художником, хто відобразив Голодомор в Україні (малюнок «Де серп і молот, там смерть і голод»). Під час арешту в графі «національність» Казимир Малевич власноруч написав «українець». Відтепер провідні музеї світу ідентифікують його як українського митця. 

Також з колекції Харківського художнього музею до Держреєстру занесено картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Захопившись історією Запорозької Січі митець писав: «ніхто в усьому світі не відчував такої свободи, рівності й братерства, як запорожці». Майже 20 років він працював над двома варіантами картин, присвячених запорожцям, здійснював експедиції містами поселення вихідців із Січі, наполегливо відшукував нащадків творців української слави.  

Всесвітньо відомий майстер живопису Ілля Рєпін народився в Україні. Перші професійні навички з написання ікон отримав й реалізовував у церквах Слобідської України. Свою батьківщину він любив всім серцем і був її патріотом. За власним бажанням Рєпіна було поховано на його власній садибі, поруч із  невеликим пагорбом — «Чугуївській горі» — як його пам’ять про рідне місто в Україні. 

Ще один важливий артефакт, який занесли до Держреєстру, — Євангеліє Апракос 1707 року (друк Києво-Печерської Лаври) зі збірки Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова. Євангеліє є унікальним поліграфічним шедевром, примірником-оригіналом рідкісного ілюстрованого українського кириличного стародруку великого формату та одним з найвидатніших проєктів в історії українського книговидання до ХІХ ст.

Фото: МКСК