Лояльність, що веде на цвинтар: як Кулеба підставляє Зеленського

Після грудневого звільнення Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента Олексій Кулеба опинився у вакуумі. Вся його вертикаль, уся його стрімка кар’єра в ОП будувалися саме через Єрмака: він привів Кулебу спочатку в КМДА та Київську ОДА, потім – в Офіс президента, а далі – ще й зробив його своїм заступником, він проштовхнув його в уряд і відкрив дорогу до амбіцій значно вищих за віце-прем’єрське крісло. У владних кулуарах говорили, що Кулеба минулого року серйозно розглядав варіант очолити Кабмін, посунувши Юлію Свириденко.

Реальність виявилася протилежною: замість посилення позицій — загроза звільнення. І причина тут не в інтригах, а в банальному управлінському провалі.

Зараз Кулеба намагається компенсувати відсутність результатів публічною відданістю президенту. Але ця стратегія вже почала працювати проти нього.

Його інтерв’ю «Українській правді» вражає: Теза «Цвинтар — єдине, що зараз об’єднує нашу країну» виявилася настільки контраверсійною, що у багатьох викликало обурення. А чому нас, українців, не об’єднує ЗСУ, європейський вибір, бажання вижити? Але чомусь Кулебу тягне саме на цвинтар. Як і всю його команду – на політичне кладовище…

Загалом, все його інтерв’ю було побудоване на спробі виправдати себе і захистити першого заступника голови Агентства відновлення Миколу Бойка — «Колю 30%», про якого пишуть журналісти (показово, що журналісти УП, попри усю комлементарність інтерв’ю, теж так його називають).

Похвали на адресу Зеленського з вуст Кулеби виглядають дещо дивними. Неначе він свідомо, демонструючи лояльність, прикривається президентом.

Справа в тому, що за фасадом заяв Кулеби і інтерв’ю стоїть суха реальність: 2025 рік став для Агентства відновлення роком деградації. Орган, який мав бути штабом відбудови країни, сьогодні виглядає як розібрана конструкція: без команди і без здатності освоювати навіть уже надані міжнародні гроші. І відповідальність за це персональна — керівництва Агентства і профільного віце-прем’єра. Себто Кулеби.

Що розповідають з середини структури? По-перше, з центрального апарату масово пішли фахівці з міжнародних програм, фінансів, енергетики, дорожнього господарства. Бо працювати під керівництвом таких супер-менеджерів як Кулеби-Бойки ніхто не хоче.

По-друге, зупинилися всі об’єкти будівництва. Колишній «Укравтодор» скорочений до управління з півтора десятка людей, будівництво третього рівня захисту об’єктів енергетики фактично зупинене. Наприкінці року керівництво урочисто відзвітувало про «захист 60 об’єктів». Підрядникам роздали аванси до 100%. Реальний стан на 1 січня 2026 року — фундаменти. Гроші виведені. Захисту немає. 7,5 тисячі кілометрів «відремонтованих» доріг виявилися переважно ямковим ремонтом, поданим як відбудова. Статистика замість інфраструктури. А також мільярди гривень – по кишенях.

Нові проєкти стартують без висновків зі старих. Водогони у Миколаївській і Дніпропетровській областях досі не введені, але вже горе-керівники взялися за Одеську область.

По-третє, при портфелі близько 1,8 млрд євро від міжнародних фінансових організацій у 2025 році освоєно близько 1%. У команди Кулеби не змогли провести тендери. Показові цифри: 20 модульних мостів закуплено — 2 встановлено. Це успіх. Зауважимо, що в інтерв’ю Кулеба усіляко оминав ці питання.

На цьому фоні керівництво Агентства дозволяє собі премії, що обчислюються сотнями тисяч і доходять до майже мільйона гривень при фактично провалених напрямах.

Загалом, у сфері відповідальності Кулеби накопичилася така кількість криз і провалів, що кожна з них тягне на окреме повноцінне журналістське розслідування.

Це і провал портових проєктів, які мали стати одним із ключових каналів економічного виживання країни, але загрузли в управлінській імпровізації та непрозорих рішеннях. Існує реальна загроза банкрутства Українського Дунайського пароплавства — стратегічного підприємства, яке сьогодні балансує на межі фінансової прірви.

Окрема тема – ризик колапсу в «Укрзалізниці», де тарифний хаос, конфлікти з бізнесом і розбалансовані фінанси створюють небезпечну суміш для всієї логістики країни.

Ще один напрямок, за який відповідає Кулеба – хронічна й демонстративна корупція в Державній службі безпеки на транспорті, яка з контролюючого органу давно перетворилася на точку поборів і тиску.

Далі – повний безлад у тендерах на розвиток прикордонних переходів з Європою — саме там, де Україна мала б показувати максимальну прозорість і ефективність, а натомість демонструє затягування процесів, дивних підрядників і проєкти, що існують лише в пресрелізах.

Зате у нас «ідеальна» ситуація в авіації: літаків немає, польотів немає, аеропорти закриті.

Так що Кулеба «напрацював» на виліт. І це ми ще не говоримо про шалену корупцію, про яку в коридорах Мінрозвитку і громад говорять майже не приховуючись. Усе це робить Олексія Кулебу не просто слабким управлінцем, а прямим політичним ризиком для президента Зеленського, якого він так «захищає» в інтерв’ю.

Насправді, кожне інтерв’ю, кожна розповідь Кулеби про успіхи лише глибше прив’язує Зеленського до провалу відбудови. Як відомо, лояльність без результату — це не підтримка. Це форма саботажу. І якщо найближчим часом не буде кадрових рішень, історія Агентства відновлення перестане бути внутрішньою проблемою уряду. Вона стане символом того, що держава не здатна відновлювати саму себе. І цього Україна сьогодні не може собі дозволити.