Максимальну тривалість життя людей визначили за допомогою даних про ДНК

Активність генів ссавців впливає на максимальну тривалість життя виду. Це показало дослідження, опубліковане у базі даних препринтів bioRxiv.

Максимальна тривалість життя різних видів ссавців різниться на порядки: дрібні гризуни живуть кілька років, а гренландські кити можуть жити понад два століття. Щоб перевірити, як впливає активність генів, автори наукової роботи використовували епігенетичні дані 348 видів ссавців. Епігенетичні мітки (наприклад, метильні) є хімічними модифікаціями ДНК, які можуть збільшити або зменшити активність того чи іншого гена.

Дослідники навчили алгоритм машинного навчання прогнозувати максимальну тривалість життя кожного виду, використовуючи дані про його мітильні мітки CpG. Алгоритм передбачив, що максимальна тривалість життя для пустельного хом'яка становитиме 4,8 року, що відповідає спостереженням біологів. Але він також передбачив, що люди можуть жити максимум 98 років, хоча відомо, що деякі досягають 119 років.

Ще одним обмеженням аналізу є те, що закономірності метилювання різняться у різних тканинах, наприклад крові та шкірі, тому різні зразки можуть дати різні прогнози. З іншого боку, алгоритм неспроможний передбачити тривалість життя конкретної особини. Натомість він прогнозував вік найстарішого представника виду.

Крім того, інші епігенетичні мітки, які не вивчені в цьому дослідженні, також можуть впливати на максимальну тривалість життя. Дослідження показує, що метилювання CpG корелює з максимальною тривалістю життя, але причинно-наслідковий зв'язок не було виявлено. Поки вчені не відкриють біохімію, що лежить в основі того, як епігенетика впливає на старіння, неясно, чи може вплив на епігенетичні мітки збільшити тривалість життя.

Фото: pixabay.com