Малюнок до картини проданий за ціною приватного літака

Хоча датований 1608 роком «Етюд оголеного чоловіка з піднятими руками» – не найдорожчий малюнок у світі (малюнок Рафаеля «Голова апостола» був проданий кілька років тому на Sotheby's за $47,8 млн), але для малюнків Рубенса це ціновий рекорд. З іншого боку, і картини Рубенса – одні з найдорожчих на арт-ринку в сегменті «старих майстрів». Його полотно «Побиття немовлят» було продане ще в далекому 2002 році за $76,2 млн, що сьогодні становило б не менше $100 млн. І на той час це був найдорожчий аукціонний продаж твору мистецтва.

Але повернемося до малюнка Рубенса. Його попередня продажна вартість була оцінена в $2,5–3,5 млн, але в ході торгів навіть верхній її поріг був перевищений більш як удвічі. Не останню роль тут зіграв ідеальний провенанс (історія твору) – ще в 1830-ті роки «Етюд» був куплений королем Нідерландів Вільгельмом II для його колекції і з тих пір залишався в королівській родині. Таким чином, небезпека підробки була виключена практично повністю, що на арт-ринку велика рідкість. 

Можна припустити, що аукціонні торги підігріла й недавня історія з «обуренням громадськості» з приводу виставлення цього малюнка на аукціон. Річ у тім, що в багатьох країнах існує писане або неписане правило, згідно з яким власник артефакту, який може вважатися національним надбанням, мусить спочатку запропонувати його музеям своєї країни. 

Зазвичай такі історії тягнуться досить довго – музеї звертаються з проханням про гроші до уряду, збирають пожертви тощо. Може пройти рік і більше, причому немає жодної гарантії, що потрібна сума буде в підсумку зібрана. До того ж навіть якщо б її і зібрали, вона була б не вищою за вищевказані $2,5–3,5 млн, та й ще б від королівської сім'ї вимагали, посилаючись на патріотизм, знижку. Тому королівська сім'я розсудила інакше і не прогадала, отримавши вдвічі-втричі більшу суму і без затримок. 

Демократична нідерландська громадськість, звичайно, обурилася – зокрема, і від того, що королівська сім'я взагалі не стала відповідати на її прохання. Ну а анонімного мультимільйонера або мільярдера, котрий купив малюнок, могло потішити, що він зробив те, на що не спромоглася ціла європейська країна.

І все ж таки ще раз виникає питання: чи не занадто дорогий цей малюнок? Але тут спрацювали на ціну відразу кілька обставин. По-перше, це були аукціонні торги, де покупці підігрівають один одного. По-друге, мати можливість сказати «у мене вдома є Рубенс» означає відразу увійти в число вибраних колекціонерів, яких у світі лише кілька десятків. 

По-третє, у світі давно вже існує, умовно кажучи, клуб колекціонерів графіки «старих майстрів». Картин вони не купують, тому що ті занадто дорогі і вкрай рідко з'являються на ринку. Тут ситуація така ж, як із сучасним представником середнього класу, який вирішив збирати колекцію живопису. Дізнавшись у галереї, що картина хорошого рівня коштує кілька тисяч доларів, він збирається піти, але досвідчений галерист зупиняє його пропозицією почати збирати графіку. Мовляв, за майстерністю вона не гірше, ніж живопис олією, і іноді навіть цікавіше (і це чиста правда), але на порядок дешевше. 

Точно те ж саме, тільки з поправкою на масштаб цін, відбувається серед мільйонерів. Так що у ринку і збирачів графіки великі перспективи. Зокрема і в Україні.