Навіщо потрібен Ситник: чому НАБУ не чіпає «правильні» держкомпанії

Як захопити прибутковий бізнес? Є два шляхи. Перший - викупити його. Але часто - це або неможливо, оскільки власник не хоче цього робити. Або - дуже дорого. Другий шлях - максимально його знецінити і взяти за копійки. Власне, другим шляхом часто діють рейдери. Причому, не тільки українські, доморощені, а й міжнародних масштабів. Які часто використовують цілі державні інституції, щоб відправити того чи іншого кандидата на «стрижку». В Україні такою інституцією виявилася команда Ситника з НАБУ, яка протягом останніх 5 років виконують ключову роль в знеціненні найбільших активів найліквідніших приватних компаній шляхом дискредитації власників (чіпляються за те, що часто вони - депутати) за допомогою відкриття різних кримінальних справ. Потім детективи починають розсилати міжнародні доручення, починається нервування. І після цього «правильні» приватні структури тихенько видавлюють власників з їхніх компаній.

Одним з потерпілих від цієї схеми є власник агрохолдингів «Укрлендфармінг» і «Авангард» Олег Бахматюк, який прямо говорить про те, що НАБУ завдала йому величезні втрати.

«У нас на піку було близько 30 тис. осіб. Зараз працює менше 22 тис. Ми втратили близько 30% людей і десь близько 35 компаній закрили низку виробництв, низку підрозділів, які в основному були націлені на розвиток або на інвестиції, які вимагають тривалого оборотного капіталу. Бо війна, в якій я останній рік, на жаль, змушений жити, забирає репутаційні можливості, банки закривають ліміт, постачальники роблять жорсткішими умови, покупці з побоюванням беруть товар, тільки на певних умовах», - каже Бахматюк в одному з інтерв'ю.

Постійні подачі отримує ще один відомий бізнесмен - Костянтин Жеваго, чиї ГЗК НАБУ періодично заарештовує. Для чого? Є тільки одне розумне пояснення - щоб максимально їх здешевити, після чого - «віджати».

Хто - головний бенефіціар цієї схеми? Ті структури, які пролобіювали створення в Україні антикорупційних структур. Мова, зокрема, йде про Джорджа Сороса, а також розгалужені структури, пов'язані з міжнародним лобізмом і рейдерством.

Мета НАБУ і Ситника вимальовується ще більш чітко, якщо звернути увагу на те, що за роки існування бюро воно не провело жодного серйозного розслідування щодо жодної великої держкорпорації, де б керували так звані «соросята». Чому ніхто не цікавиться «кристально чистим» НАК «Нафтогаз» на чолі з Андрієм Коболєвим. Забуло НАБУ і про «Укроборонпрому» з Айварасом Абромавичусом. Куди зникли багатомільярдні схеми на «Укрзалізниці», де зараз засів Сергій Лещенко?

Власне, це і є відповідь на питання щодо того, навіщо створювалося НАБУ. Щоб знищувати опонентів і прикривати «дружні» проекти. А те, що зараз з і так напівпорожнього українського бюджету вимиваються мільярди доларів щорічно - нікого не хвилює. Головне - «громадянське суспільство» з соцмереж всіляко розписує подвиги Ситника. І цієї «локшини» нашому населенню - достатньо...

Іван Сергієнко