Оголошено, коли відбудеться прощання з Ніною Матвієнко

Незважаючи на те, що, відповідно до канонів радянської пропаганди, у Ніни Матвієнко повинно було бути "щасливе дитинство", воно таким не було. Ніна народилася п'ятою дитиною в селянській сім'ї з 11 дітьми, де батько пив, а за дітьми, разом з матір'ю, дивилися, як було заведено у великих селянських сім'ях, старші брати та сестри.

Вже з чотирьох років такою "старшою" стала вона, опікуючи своїх шістьох молодших братів та сестер. А ще пасла худобу і навіть була один рік "у наймах". Єдиною втіхою, за її спогадами, були свята, та й то лише тоді, коли батько не напивався і вони з матір'ю співали. (Наприкінці 70-х років Ніна Матвієнко записала диск з "маминими" піснями).

У 11 років потрапила до інтернату – батькам (і, напевно, їй самій) здавалося, що там буде легше – але легше не стало: викладачі за найменшу провину ставили в кут на коліна. І лише у 9-му класі, коли Ніна потрапила в іншу школу-інтернат у Коростені, її багата талантами натура дала себе знати – дівчинка співала (причому не естраду, а народні пісні – через це, коли у Житомирі формували жіночий вокальний колектив, їй відмовили у прийомі) і займалася легкою атлетикою та акробатикою.

Початок дорослого життя теж був нелегким - після інтернату Ніна пішла працювати на коростенський завод "Хіммаш" (назвемо, щоб усе стало одразу ясно, тільки одне місце роботи там - учениця кранівника). І лише у 19 років вона нарешті записалася до студії Хору імені Григорія Верьовки і після закінчення навчання стала його солісткою.

Далі вже було все, як належить в успішній артистичній кар'єрі – концерти, гастролі (з роками – численні зарубіжні), ролі у документальних та художніх фільмах. Але Ніні, яка звикла в дитинстві до завзятої, а часто важкої праці) цього було мало, і вона ще й закінчила філологічний факультет Київського університету, написала історію хору імені Григорія Верьовки (з 1991 року вона перейшла до Національного ансамблю солістів Київська камерата) ) та біографічну книгу, в якій було зібрано 250 виконуваних нею народних пісень. А ще - вийшла заміж за художника Петра Гончара, сина видатного скульптора Івана Гончара, і народила двох синів і дочку.

Комусь усього цього вистачило б на два життя, але Ніні Митрофанівні і цього було замало – вона ще хотіла написати роман про кохання. Але не встигла...

Прощання с Ніною Матвієнко відбудеться в Київській філармоній 11 жовтня с 11 до 13 години.

Фото: Pinterest