Пані Чжен. Як дівчина легкої поведінки королевою піратів стала

Справжнє ім'я цієї жінки — Ши Янг, відомо також, що в юності вона торгувала собою у морському борделі «Квітковий човен», що курсував по Південно-Китайському морю. У 26 років Ши зустріла свою долю — Чжена І — найзнаменитішого китайського пірата того часу. Вони одружилися у 1801 році і молода дружина отримала ім'я Чжен І сао, тобто «дружина Чжена». Пара виявилася бездітною, тому вони викрали у рибалок п'ятнадцятирічного юнака Чжана Баоцзая і всиновили його.

Власне, це було не звичайне усиновлення — король піратів вступав у любовний зв'язок зі своїм пасинком, а коли через кілька років Чжен І помер, його вдова вийшла заміж за прийомного сина. Так само вправно вона підпорядкувала собі піратський флот, розробивши власний кодекс честі, порушення якого жорстоко каралося. Наприклад, за самовільну відлучку з корабля відрізали ліве вухо, а непокору наказу, крадіжку з «общака» і згвалтування полонянок означало лише одне — смерть через відсікання голови. До речі, одружившись, пірат зобов'язувався зберігати вірність дружині і не вступати у випадкові статеві зв'язки.

Управляти піратською імперією жінці допомагав Чжан Баоцзай — флот цієї парочки не тільки грабував торгові судна біля берегів Китаю, але і розоряв прибережні поселення і навіть внутрішні села від Макао до Кантона, обкладаючи їх даниною. З непокірними «цивільними» Чжен І сао обходилася вкрай суворо — відомо, що одного разу вона наказала відрубати голови 80 чоловікам одного села поблизу Шанхая, а жінок і дітей продала в рабство.

Могутність пані Чжен намагалися підірвати багато хто — від конкурентів по розбійницькому промислу до Ост-Індської компанії і влади Британії та Португалії, не кажучи вже про центральний уряд Китаю. Проте, в 1808-му битва у Квантунського півострова закінчилася для імперії Цін плачевно — пірати захопили так багато джонок, що китайська влада була вимушена реквізувати приватні рибальські судна для бойових дій.

Тоді проти розбійників задіяли британське судно «Меркурій» з двадцятьма гарматами, а у португальців для тих же цілей були орендовані шість військових кораблів. Все це послабило піратський флот, але розвалили його внутрішні суперечності — зрештою, будь-які імперії розпадаються, в тому числі, піратські.

Почалися переговори з урядом Гуанчжоу (Кантона), в результаті яких у квітні 1810 року Чжен І сао зі своїм військом здалася владі. Це була чесна угода — колишні пірати уникли покарання, а деякі навіть отримали теплі місця в адміністративному апараті. Так, Чжан Баоцзаю надали звання, рівне старшому лейтенанту, дозволили зберегти приватний флот у 20 — 30 кораблів, і виплатили велику суму грошей.

У листопаді 1810 року пара осіла у провінції Фуцзянь на південному сході Китаю, а через три роки у пані Чжен, який виповнилося 38 років, народився син. У 1822-му королева піратів овдовіла вдруге і, порушивши угоду з урядом, переїхала в Макао, де відкрила бордель і притон для азартних ігор, які утримувала аж до своєї смерті у віці 69 років.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: «Пані Чжен». Малюнок з «History of Pirates of all Nations», 1836 рік