Помер грабіжник банку, через якого народився термін "стокгольмський синдром"

Напевно, вже всі знають, що термін "стокгольмський синдром" мав реальну причину - незрозумілу симпатію, яку заручники відчувають до тих, хто їх викрав. Але про те, коли цей термін конкретно виник, знають одиниці.

Тим часом, як повідомляє ВВС, в ці дні один з двох харизматичних злочинців, які брали участь у викраденні, яке дало світові термін «стокгольмський синдром», Кларк Олоффсон, який здобув всесвітню популярність у 1973 році після викрадення і пограбування банку в шведській столиці, помер після тривалої хвороби, повідомила його родина інтернет-виданню Dagens ETC.

Під час шестиденної облоги заручники Олоффсона почали симпатизувати йому та його спільнику, захищаючи їхні дії та одночасно стаючи все більш ворожими по відношенню до поліції зовні. Цей інцидент дав назву психологічному стану, у якому жертви викрадення відчувають прихильність до своїх викрадачів.

Захопивши в заручники трьох жінок і чоловіка, Олоффсон вимагав, щоб Ян-Ерік Ольссон, з яким він раніше потоваришував у в'язниці, був доставлений до банку з в'язниці. Шведська влада погодилася виконати його вимогу, і Олоффсон увійшов до банку, оточеного поліцією.

Через роки в інтерв'ю газеті Aftonbladet він заявив, що його попросили працювати як свою людину, щоб забезпечити безпеку заручників в обмін на пом'якшення вироку, але звинуватив чиновників у недотриманні угоди.

Олофссон переконав одну із заручниць, Крістін Енмарк, поговорити телефоном з прем'єр-міністром Швеції від імені грабіжників. Вона благала дозволити їй залишити банк на машині для втечі разом із викрадачами, кажучи йому: «Я повністю довіряю Кларку та грабіжнику... Вони нічого нам не зробили. Навпаки, вони були дуже милими... Хочете вірте, хочете ні, але ми справді добре провели тут час».

Під час кількох телефонних дзвінків Енмарк заявила, що побоюється, що її викрадачі постраждають від дій поліції, і неодноразово захищала їхні дії. У своїх мемуарах вона сказала про Олоффсон: «Він пообіцяв, що подбає про те, щоб зі мною нічого не трапилося, і я вирішила повірити йому. Мені було 23 роки і я боялася за своє життя».

Ситуація із заручниками вирішилася через шість днів, коли співробітники поліції зламали дах і застосували сльозогінний газ, щоб утихомирити пару. Спочатку заручники відмовлялися залишати своїх викрадачів через страх, що їх застрелить поліція. Заручники також пізніше відмовилися давати свідчення проти Олоффсона та Олссона.

З тих пір експерти сперечаються, чи є стокгольмський синдром справжнім психічним захворюванням. Деякі стверджують, що це захисний механізм, що дозволяє впоратися з травматичними ситуаціями.

Цей термін був вигаданий після облоги шведським кримінологом і психіатром Нільсом Бейеротом для пояснення, здавалося б, ірраціональної прихильності, яку деякі заручники відчували до своїх загарбників.

Теорія набула більшої популярності наступного року, коли спадкоємиця каліфорнійської газетної імперії Петті Херст була викрадена революційними бойовиками.

Виступаючи в подкасті BBC Sideways у 2021 році , Енмарк розкритикувала концепцію стокгольмського синдрому, заявивши: «Це спосіб звинуватити жертву. Я зробила все, що могла вижити».

Олофссон був рецидивістом і провів більшу частину свого життя у в'язниці. Востаннє його було звільнено у 2018 році після відбуття покарання за злочин, пов'язаний з наркотиками, у Бельгії.

Фото: ВВС