Помер легендарний французький кіноактор

Мішель Пікколі народився, страшно сказати, в 1925-му році в родині музикантів, скрипаля і піаністки. Незважаючи на те, що мати його походила з багатої сім'ї, а, може бути, саме тому, Пікколі в своїх політичних симпатіях тяжів до Соціалістичної партії, підтримував Франсуа Міттерана і Сеголен Руаяль і виступав проти Національного фронту.

Втім, ці його симпатії, про які розповідає francetvinfo.fr , що повідомила про смерть актора, для українського читача малоінформативні. Зате список понад 100 фільмів і вистав, в яких за 67 (!) років роботи в театрі і кіно брав участь Пікколі, а також легендарних кінорежисерів, у яких він грав, настільки великий, що ми навіть не зможемо перерахувати їх повністю.

При цьому залишимо за дужками театр, хоча актор грав в ньому з 20 років, причому у таких легендарних театральних режисерів як Жан-Луї Барро або, пізніше, Пітер Брук. Що ж стосується легендарних кінорежисерів, з якими працював Пікколі, то і тут доведеться обійтися списками, інакше ця стаття стане занадто вже довгою.

Наприклад, у Луїса Бунюеля він знявся в п'яти фільмах, від «Щоденника покоївки» до «Скромної чарівності буржуазії» і «Примари свободи». А до цього встиг попрацювати з Рене Клером і Жаном Ренуаром, людьми взагалі, можна сказати, з 19-го століття - особливо з огляду на, що Жан Ренуар був сином великого художника П'єра Огюста Ренуара.

Шість фільмів у Пікколі на рахунку з менш відомим у нас (занадто він був епатажним, щоб з'явитися в ті роки тут в прокаті) але знаменитим на Заході Марко Феррері. У тому числі - в «Великій жратві», яка викликала в 1973-му році скандал на Каннському кінофестивалі (але отримала приз ФІПРЕССІ), і де разом з ним грали Марчелло Мастроянні, Уго Тоньяцци і Філіп Нуаре.

Ну і, нарешті, наймолодше покоління кіноглядачів впізнає Пікколі по одній з його останніх ролей - Папи Римського у фільмі Нанні Моретті «У нас є Папа!», де актор зіграв головну роль у віці 87 років.

Заставне фото: Мішель Пікколі і Ромі Шнайдер MutialArt