Помер Мікіс Теодоракіс, творець музики для танцю сіртакі

Мікіс Теодоракіс зробив те, що за всю історію людства вдалося лише кільком композиторам - написав музику, яку в усьому світі вважали народною. І не просто народною, а родом ще з Стародавньої Греції. Більш того, сіртакі - один із символів Греції і, очевидно, залишиться ним назавжди. А була це всього-на-всього музика, написана ним для танцю Ентоні Куїна у фільмі «Грек Зорба» (1964). Причому, як це нерідко буває, неприємна випадковість внесла свій, якщо можна так сказати, позитивний внесок в історію - за день до зйомок Куїн зламав ногу, але, коли побачив відчай режисера, сказав, що зможе танцювати, але не зможе підстрибувати, а буде замість цього волочити ногу. Так з прикрої випадковості народився своєрідний хореографічний малюнок.

Зрозуміло, що вже завдяки одному сіртакі Теодоракіс міг назавжди залишитися героєм грецького пантеону. Але музика (а він писав її не тільки до народних пісень і танців, а й до опер і балетів, створив численні симфонії) була лише частиною його кипучої натури. Під час другої світової війни він брав участь в Опорі і був схоплений нацистами, які його катували, потім через кілька років потрапив до концтабору вже під час грецької громадянської війни, і знову зазнав тортур.

Двадцять років по тому після цього він потрапив до концтабору вже в третій раз в результаті боротьби проти режиму грецьких «чорних полковників». Але тоді, після «Грека Зорби», він вже був знаменитий, так що на його захист став весь світ культури. «Полковники» були змушені його звільнити і Теодоракіс поїхав в Париж (в Греції його музика була заборонена), але як тільки їх режим впав, композитор повернувся на батьківщину.

«Ліві» вважали його своїм, «праві» теж, оскільки Теодоракіс входив в 80-і роки в їх уряд, але насправді він просто був грецьким патріотом. А політичний темперамент він зберіг до 90 років, вимагаючи в 2010-х відмови від режиму жорсткої економії, нав'язаної грекам Євросоюзом.

Фото: Twitter