Правозахисники викрили уряд України у «коронавірусних» порушеннях прав людини

Про це йдеться у заяві міжнародної правозахисної організації Amnesty International.

«У цей складний для всіх країн час, уряди намагаються зупинити поширення вірусу, вводячи у тому числі й різні обмеження. Водночас, коли деякі обмеження можуть бути виправданими і необхідними, інші порушують наші права людини», - зауважила директор Amnesty International Україна відзначила Оксана Покальчук ,.

За її словами, всі кроки, що здійснює держава для боротьби з поширенням Covid-19, мають грунтуватися на принципах прав людини: враховувати потреби й інтереси вразливих груп, а також потреби медичного персоналу, соціальних працівників і всіх, хто забезпечує функціонування критично важливих сервісів. Всі обмеження мають бути пропорційними, обґрунтованими та обмеженими у часі.

«Держава має гарантувати вільний доступ до інформації, поважати приватне життя, не вдаватися до репресій і надмірного застосування сили, а також вести постійний діалог з громадянським суспільством», - додала Покальчук.

Наприклад, 18 квітня українські військові закрили єдиний перехід через міст до села Старомаріївка на підконтрольній уряду території, що знаходиться у зоні збройного конфлікту на сході України. Через це 150 мешканців села залишилися без доступу до продовольчих магазинів, медичних послуг та іншої допомоги. Після втручання гуманітарних організацій, 24 квітня жителям села знову дозволили перехід у сусіднє село.

У заяві організації йдеться, що для боротьби з поширенням вірусу уряди мають забезпечити поширення доступної, точної і обґрунтованої інформації про Covid-19 і то, як люди можуть захистити себе. Однак занадто часто влада у країнах Східної Європи і Центральної Азії використовує недавно отримані надзвичайні повноваження для цькування журналістів та інших осіб, які намагалися надати суспільству таку інформацію.

Крім того, кожна людина має право жити вільно від гендерного та домашнього насильства, у тому числі і під час пандемії. Для багатьох жінок і дівчат «перебування вдома» означає перебування у небезпечній обстановці з родичем або партнером, який здійснює над ними насильство.

«Держави має виділяти ресурси і вживати конкретних заходів для забезпечення того, щоб жінки і дівчата могли й далі користуватися послугами захисту і підтримки, включаючи заборонними приписами, гарячими лініями і притулками», - сказано у заяві.

Наприклад, в Україні контроль за дотриманням заходів карантину вплинув на навантаження і пріоритети патрульної поліції України, яка зазвичай є першою ланкою у ланцюзі реагування на домашнє насильство. Зростає занепокоєння з приводу того, що поліція може зменшити пріоритет найбільш термінових викликів, включаючи повідомлення про домашнє насильство, для патрулювання вулиць, щоб переконатися, що населення дотримується карантину.

В одному випадку, зафіксованому Amnesty International, поліція Києва відреагувала на термінове повідомлення про домашнє насильство тільки через півтори години. Такі затримки у реагуванні на нагальні питання можуть призвести до серйозних наслідків для потерпілих від домашнього насильства.

У заяві організації також аналізуються проблеми, що виникли у результаті дій урядів країн регіону і приводиться низка рекомендацій, які влада в Україні та інших країн повинна враховувати під час боротьби з епідемією і подоланні її наслідків.

Ілюстративне фото: tsn.ua