Про те, де легше вижити в кризу

Де легше долати фінансову кризу вижити: в місті чи селі? 
А це дивлячись криза. Історія дає нам різні приклади. 
Оглянемося на Україні за минулі сто років.

У 1918-1920 роках йшла громадянська війна. Великі міста мерзли і голодували. У тому числі і Київ. Люди, хто міг, бігли з міст в села. В країні були зруйновані товарно-грошові відносини і цілком була відсутня логістика, а отже в місто неможливо було доставити продовольство, хоч на продаж, хоч на обмін. У той час як село хоч і страждав від проблем війни і грабежу, але не голодувало.

У страшні голодоморні 1932-1933 роки сільська Україна не тільки голодувала, але і мерла. Моя бабуся в той рік звезли до Києва в «Торгсин» все сімейне золото, яке обмінював на хліб або просто на борошно. А міста абияк харчувалися і жили. І криза була умисним геноцидом саме сільській України.

У німецьку окупацію 1941-1944 років страшно було всюди, нацисти людей стратили цілими селами і містами. Однак по харчуванню, в селі було трохи легше. З міст люди бігли в села до родичів, вимінювали на продукти одяг, цінні речі, вишукували сільських родичів, хто міг би надати притулок. Виживали з городу, риболовлі, грибів і ягід.

У післявоєнні роки, особливо в 1947 був голод, страшніше зачепив село, але не скрізь. Тут вже є спогади з перших вуст. Мій дід був залізничник, машиніст на паровозі. На роботу їздив на Київ (в 1947 товарної станцією був «Київ-Московський»), а жив у селі на Чернігівщині. Розповідав, що після війни його мало не силоміць примушували переїхати жити до Києва, давали квартиру (що було великою вигодою). Дід коливався, але в кінці відмовився. А щоб відстали, навіть хабарі продуктами начальству возив. Причина була проста. У селі був свій город, кури, свиня на забій, а в Києві був голод, жили на голому пайкових хлібі.

Надалі, на щастя, голодних років не було. Село ростили собі і на продаж овочі і худобу, в міста їздили по харчовій екзотикою на кшталт «Докторської ковбаси». 
Поки питання не стало руба в 1992 знецінилися гроші, зникли заощадження. Спорожніли полиці магазинів. Не стало спочатку зарплати, а потім і роботи. Треба було щось робити. І в ці роки багато хто вибирав сільські городи, дачні ділянки, брали в обробку під картоплю навіть віддалені шматки поля. Благо, транспортної блокади не було. Тому знову з точки зору харчування на деякий час в селі стало надійніше, ніж в міській квартирі. 
Як то воно буде зараз, в 2020? Невже дійдемо до вибору між селом і містом за принципом наявності їжі?

Взято з: Facebook

Фото: Facebook