Проти течії. Як «рівненський Шиндлер» українських євреїв рятував

Герман народився в 1900 році в маленькому містечку в Північному Рейні-Вестфалії. Батько його був ткачем, а мати працювала прислугою.

У 1931-му молодий інженер вступив в нацистську партію, але швидко розчарувався в НСДАП. У 1934-му на партійних зборах він відкрито критикував політику нацистів щодо єврейських підприємств, був заарештований і провів кілька місяців у в'язниці міста Ессен.

Улітку 1941-го, після нападу Німеччини на СРСР, берлінське відділення Організації Тодта відправило інженера до Львова, доручивши підбір будівельних робітників для відновлення будівель.

У вересні Гребе відкрив головну контору фірми в Здолбунові, звідки керував всіма відділеннями на території України. У роботах, що проводилися компанією, було зайнято близько 5 000 осіб, в тому числі єврейські робітники.

Одного разу Гребе став свідком масового розстрілу тисяч євреїв, включаючи жінок і дітей, на льотному полі під Дубно.

Німця не задовольняла роль стороннього спостерігача за немислимими злочинами. Запевняючи, що це необхідно для зміцнення військової могутності Німеччини, Гребе навмисно укладав таку кількість контрактів, з якими його компанія впоратися не могла. В результаті виникала необхідність в більшій кількості єврейських робітників. Гребе був готовий ризикувати навіть життям заради порятунку своїх співробітників і членів їх сімей.

У липні 1942 року зі своїх джерел у вермахті інженер дізнався про майбутню акції по ліквідації євреїв у Рівному. Там у нього працювало 112 євреїв з Острога, Мізоча і Здолбунова. Гребе швидко здобув для них «охоронну грамоту» і поспішив в Рівне, де, погрожуючи зброєю, змусив поліцаїв в останню хвилину звільнити 150 євреїв. Звільнених щасливчиків Герман повів пішки до Здолбунова, подалі від небезпеки.

Німці, тим часом, продовжували знищувати євреїв Волині. Коли кілька місяців по тому євреїв Здолбунова спочатку загнали в гетто, а потім почали депортувати, Гребе забезпечив 25 своїх робочих фальшивими «арійськими» документами. Пізніше він перевозив на власній машині по декілька осіб в полтавське відділення фірми, за сотні кілометрів на схід, де їх ніхто не знав. Насправді ніякого полтавського відділення не існувало! Німецький інженер створив і тримав його на власні кошти з єдиною метою — забезпечити притулок своїм єврейським робітникам. Дорога до Полтави була надзвичайно небезпечною — якби машину Гребе зупинили на одному з численних КПП, то і рятівник, і євреї були б приречені на смерть. З наближенням Червоної армії групі вдалося перейти на бік росіян.

Згодом нерентабельне ведення справ і дивні вчинки Гребе стали викликати підозру у керівників в Берліні. Вони хотіли відкликати підлеглого і судити за розтрату, але той з групою з 20 своїх співробітників-євреїв у вересні 1944-го перейшов лінію фронту на бік американців.

З лютого 1945-го по осінь 1946-го рр. Гребе активно співпрацював з Відділом з розслідування військових злочинів, беручи участь в підготовці до Нюрнберзького процесу. Він був єдиним німцем, який виступав в Нюрнберзі як свідок звинувачення. Багато співвітчизників вважали його зрадником, загрожуючи життю Германа і його сім'ї.

У 1948 році інженер емігрував в США і продовжив свою діяльність по притягненню до відповідальності військових злочинців, які живуть у ФРН.

24 березня 1965 року «Яд Вашем» удостоїв Германа Фрідріха Гребе звання Праведника народів світу, а в пам'яті нащадків він назавжди залишиться «рівненським Шиндлером» за порятунок євреїв Рівного та Здолбунова.

На ілюстрації: Герман Гребе з сином, Здолбунів, 1942. Фото: «Яд Вашем»