Процес воскрес: чи наблизили мир в Україні майамські переговори

Спілкуючись недавно з журналістами президентського пулу, Дональд Трамп запевнив їх, що війна в Україні «буде врегульована». «Переговори відбуваються майже щодня. Ми досягаємо великого прогресу», - заявив, зокрема, нинішній господар Овального кабінету.

Як відомо, більш ніж місячну паузу в обговоренні ключових умов завершення путінської «СВО» було перервано 21–22 березня в Майамі (штат Флорида), де пройшли переговори без участі країни-агресора.

Попередня, третя поточного року зустріч з врегулювання повномасштабної російсько-української війни відбулася 17–18 лютого у тристоронньому форматі в Женеві. Тепер же у Вашингтоні вважали за необхідне провести з Україною додаткові двосторонні консультації, від результативності яких, мабуть, залежатиме подальше просування мирного процесу за посередництва Білого дому.

Дуже примітно, що напередодні українсько-американської зустрічі в Майамі путінський спікер Пєсков констатував, мовляв, діяльність тристоронньої робочої групи по лінії Київ-Вашингтон-Москва поки що перебуває на паузі. Кремлівський трубадур назвав паузу, що виникла, «ситуативною» і висловив надію на те, що незабаром її буде перервано.

Повернемося, втім, із боліт до Майамі. Склад української делегації на чолі з секретарем Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) Рустемом Умеровим у Майамі залишився тим самим, що й у Женеві. Разом із паном Умеровим до Флориди прилетіли голова президентського Офісу Кирило Буданов, керівник парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія та заступник голови ОП Сергій Кислиця.

До американської делегації окрім двох головних переговорників щодо України — спецпосланника президента США Стіва Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера — увійшли старший радник Білого дому Джош Грюнбаум і дебютант переговорного процесу старший радник з політичних питань Держдепу США Кріс Карран.

Післяпереговорний осад викликає неоднозначні відчуття. З одного боку, учасники рандеву в унісон говорять про певний прогрес, проте з іншого - реальні результати просування вперед мирною стежкою відсутні як вид.

«Делегації США та України провели конструктивні зустрічі в рамках посередницьких зусиль, що додаються. Консультації були присвячені уточненню і вирішенню питань, що залишилися, з тим, щоб наблизитися до всеосяжних домовленостей про мир»,— написав у соцмережі X Стів Уіткофф. «Ми вітаємо контакти з метою вирішення питань, що залишилися, відзначаємо важливість цього з точки зору загальної глобальної стабільності і висловлюємо вдячність президенту США за те, що він продовжує відігравати провідну роль у цій роботі»,— додав спецпосланник американського президента.

Не менш абстрактною виглядає і підсумкова заява головного українського переговорника Рустема Умерова. «Ми продовжили обговорення ключових питань та наступних кроків у рамках переговорного процесу. Особлива увага була приділена узгодженню підходів для подальшого просування до практичних результатів», - повідомив він.

Примітно, що буквально напередодні переговорів у Майамі президент Трамп в інтерв'ю ведучої телеканалу MS Now Стефані Рул відверто «наїхав» на Київ, заявивши, серед іншого, що «з Зеленським важче мати справу, ніж із Путіним».

«Тромп, що відчуває зростаюче роздратування Трампа незговірливістю Володимира Зеленського, президент США шукає нові важелі тиску на Україну. Мета Трампа — підштовхнути українського колегу до поступок Донбасом», - зазначає Bloomberg. До речі, за інформацією агентства, лише за перші 11 днів конфлікту з Іраном США та їхні союзники використали понад тисячу ракет-перехоплювачів PAC-3, які запускали комплекси Patriot (раніше Зе повідомив про те, що з 2022 року Україна отримала від союзників лише близько 600 таких ракет).

За підсумками нинішньої зустрічі в Майамі Politico повідомило про побоювання країн ЄС, що зростають, що США в певний момент взагалі відмовляться допомагати Україні. «Близький Схід відволікає увагу від України. В Еміратах розкидаються ракетами, як цукерками, тоді як Україна відчайдушно їх потребує. Це не має стати ситуацією «або-або», коли в США вистачатиме ресурсів лише на один конфлікт, і вони покинуть Україну», - заявив у коментарі виданню неназваний європейський дипломат.

Утім, як додає газета, головним чинником, що підштовхує Вашингтон до посилення тиску на Київ, залишається небажання зазнати ще одного дипломатичного фіаско після понесених витрат США у зв'язку з операцією в Ірані.

У тому, що нинішній глава Білого дому опинився сьогодні перед дилемою, переконаний політолог Віктор Небоженко. «Трамп не може програти чи виграти, бо вихід із війни в Ірані не менш небезпечний для нього та США, ніж подальше продовження. Точно в такому ж становищі диктатор Росії Путін, який віроломного напав на Україну, а тепер не знає, як вийти з війни, бо немає часу ні в нього, ні в Росії. Обидва шукатимуть вихід за рахунок жертв агресії, а не визнаватимуть поразки», - зазначає експерт.

«Іранська війна зайшла в глухий кут для обох сторін - США та Ірану. Але за кілька місяців справа дійде до того, що Путін «продаватиме» перемир'я з Іраном Трампу, в обмін на капітуляцію України. А Трамп тиснутиме на Європу, щоб вона знизила рівень підтримки України. Але ж українці це вже проходили. Тоді Трамп "продав" Україну Путіну в обмін на дистанціювання Кремля від Китаю. Нічого з цього не вийшло. Китай ще глибше увійшов у політичне тіло Росії. Іранці також не вірять ні Росії, ні США. Іранці обдурять Путіна і Трампа, бо їхня мета не перемир'я з ненависним ворогом, а поразка США на всьому Близькому Сході, що уможливить їхню країну головною в ісламському світі і відновлення країни за рахунок монархій Перської затоки - це буде плата за їхню співпрацю з Америкою.

Водночас, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко в ефірі Польського радіо напередодні констатував: «Фактично ми зараз робимо те, що хотіла робити Росія: вести війну та імітувати переговори. Військові там могли домовитись про якісь параметри того, що може бути реальним лише після того, як будуть політичні рішення. А політичних рішень немає. І їх не буде. Тому що тут два варіанти: або ми підписуємо капітуляцію або цих рішень не буде в принципі. Але я чомусь думаю, що українське керівництво, дякувати Богові, схиляється до другого варіанту. Тому що підписувати капітуляцію ніхто в Україні не хоче, не буде, і фактично влада цього права не дасть».

Загалом, на думку експертів, наразі розрив між дипломатичним оптимізмом та стратегічними ризиками залишається критичним, залишаючи питання про реальні гарантії безпеки України відкритими.