Путін розбушувався: чому господар Кремля знову згадав про «розбазарені» землі

Після тривалого мовчання президент РФ Володимир Путін знову надзвичайно активізувався. І традиційно в таких випадках видав величезну кількість фейків. Якраз до річниці нападу Німеччини на Радянський Союз він опублікував статтю для National Interest про Другу світову війну, в якій вже традиційно продемонстрував свою абсолютну відданість сталінському трактуванні подій. Зокрема, він вже традиційно зачепив Україну, зв'язавши прізвище Степана Бандери з іменами колабораціоністів - Квислинга, Петена і Власова. Також дісталося Польщі, яку Путін звинуватив у змові з Гітлером. У справу пішло використання «апокрифів» - президент Росії почав цитувати Гітлера. Путін процитував наступний вислів фюрера Німеччини: «Наша політика щодо народів, що населяють широкі простори Росії, повинна полягати в тому, щоб заохочувати будь-яку форму розбіжностей і розколу». Провал кремлівської команди став зрозумілий після того, як виявилося, що таких слів Гітлер не говорив.

Тим не менш, це не зупинило Путіна. І він пішов далі. Під час інтерв'ю російському пропагандистському каналу «Росія-1» господар Кремля розговорився не на жарт.

«При створенні Радянського Союзу в договорі було прописано право виходу, але оскільки не було прописано процедури, то виникає питання. Якщо республіка увійшла до складу Радянського Союзу, але отримала в свій багаж величезна кількість російських земель, традиційних російських історичних територій, а потім вирішила вийти зі складу цього Союзу, то тоді виходила б з чим прийшла. І не тягла б з собою подарунки від російського народу!» - заявив Путін.

Чим знову виставив себе на посміховисько. Правда, вчергове показав що є небезпечним і злісним. Справа в тому, що досить глянути карти 1917-1919 років, щоб зрозуміти, що, наприклад, територія Української народної республіки на момент агресії Радянської Росії (офіційно СРСР був створений лише 30 грудня 1922 року) було значно більше нинішньої України. Кубань, Білгород, частина Брянської та Курської областей входили до складу УНР. З огляду на цей факт «багаж», про який говорить Путін - повний абсурд. За такою ж логікою Німеччині в пору говорити про повернення Калінінграда - Кенігсберга, а фінам - повернення Виборга і Карелії.

Можна аналізувати слова Путіна дуже довго. Але в даному випадку важливо не що сказав «вічний» президент Росії, а для чого. Справа в тому, що на тлі падіння економіки відбулося рекордне падіння рейтингу Путіна. За даними ВЦИОМ, проведених в травні, рівень довіри Володимиру Путіну (опитування з відкритим питанням: «Якщо говорити про політиків, кому Ви довіряєте?») знаходиться на рекордно низькому за всю історію спостережень рівні - 27%. Вперше цей показник впав нижче 30% в грудні 2019 року, в січні 2020 го ненадовго виріс, але з тих пір продовжив зниження.

Виходячи з цього нескладно зрозуміти причину істерики Путіна. Йому потрібно будь-що-будь підняти репутацію всередині країни. І тут образ Йосипа Віссаріоновича - дуже доречний.

Тим більше, що Путін в тому ж інтерв'ю не виключив, що вбуде балотуватися на новий президентський термін. І натякнув, що ніяких наступників не готує. «Я для себе ще нічого не вирішив. Я не виключаю можливості цього», - сказав він в ефірі каналу «Росія 1» про можливість походу на п'ятий президентський термін.

Більш того, Путін явно обрав тактику нагнітання ситуації, лякаючи громадян хаосом в країні. «Знаєте, я зараз скажу абсолютно відверто: якщо цього не буде (прийняття відповідної поправки до конституції про можливість балотуватися необмежену кількість разів, - Ред), років через два, я знаю це з власного досвіду, вже замість нормальної ритмічної роботи на дуже багатьох рівнях влади почнеться нишпорення очима в пошуках можливих наступників», -сказав він.

Саме цього «нишпорення» - тобто пошуку нових політичних лідерів - і боїться Путін. І розмовами про «розбазарених землях» намагається відволікти увагу росіян від тупикової ситуації, в яку загнав Кремль Росію.

І Києву варто турбуватися з цього приводу. Не маючи інших можливостей, Путін цілком може знову почати силою вирішувати «українське питання». Звичайно, для цього потрібен привід. Але його при бажанні можна легко знайти.

У Кремлі вже давно ведуть інформаційну кампанію про «геноцид кримського населення» України. Мовляв, до 2014 року Україна забезпечувала Крим прісною водою через що йде від Дніпра Північно-Кримський канал. А тепер води немає. З огляду на суху зиму, рівень води у водосховищах на включеному Кремлем півострові дійшов до критичного рівня. І ця тема цілком може стати приводом для силового тиску на Київ. Зокрема, через Донбас.

Що робити в цій ситуації Україні? Нічого нового: готувати армію і заручатися підтримкою Заходу. На жаль, останні навряд чи прийдуть на допомогу, однак якщо почати «гукати» про ймовірну нову агресію Росії заздалегідь, вони цілком можуть натягнути економічну вуздечку, змусивши Путіна зупинитися...

Дмитро Крижак