Рік тому у Туреччині стався найпотужніший землетрус: вчені назвали його особливість

Епіцентр першого землетрусу, магнітуда якого становила 7,8, знаходився в районі міст Пазарджик, Газіантеп та Кахраманмараш. Через дев'ять годин після нього стався другий землетрус магнітудою 7,5 з епіцентром за 95 кілометрів на північ, поряд з містом Екінезю. Жертвами цих трагічних подій стали понад 50 тисяч людей.

Геометрію та кінематику розривів, що виникли після землетрусів 6 лютого 2023 року, дослідили дві групи американських, китайських та турецьких сейсмологів. Вони дійшли висновку, що землетруси сталися із рекордними зсувними розривами у земній корі. Їх причиною стали області підвищеної напруги гірських порід. Результати дослідження опубліковані у журналі Science.

Усі сейсмічні хвилі поділяються на два типи: поздовжні (Р) та поперечні (S). Поздовжні сейсмічні хвилі переносять зміни об'єму — стискування та розтягування у середовищі. У цьому випадку йдеться про зсувні або поперечні S-хвилі. Швидкість надзсуву під час землетрусу в Кахраманмараші становила 4,0–4,5 кілометри на секунду, тобто перевищила швидкість поперечних (зсувних) хвиль у земній корі – 3,6 кілометри на секунду.

Вчені пов'язали ці стрибки надзсувної швидкості, порівнянної з хвилею Маха, з надзвичайно високою напругою гірських порід до землетрусу: 26,7-27,3 мегапаскаля проти приблизно 15 мегапаскалів на сегменті розломів Мертвого моря, де розриви поширювалися з субзсувною швидкістю 2,4–3,2 кілометри в секунду. Так, точка зчленування розломних зон виявилася областю підвищеної напруги, що призвело до прискореного поширення розриву.

Дослідники припустили, що нетипова поведінка розриву у випадку першого землетрусу 6 лютого 2023 року була викликана тим, що напруга на стику розломів накопичувалася довгий час — до кількох сотень років.

Раніше вчені висунули гіпотезу про обумовленість землетрусів впливом гравітації.

Фото: Bolu Abant İzzet Baysal Üniversitesi/Twitter