Рівно шістдесят років тому у київському кінотеатрі відбулася акція протесту проти арештів українських дисидентів

Рівно 60 років тому, 4 вересня 1965 року на прем'єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» на сцену, де була присутня знімальна група фільму, піднявся з букетом квітів літературний критик Іван Дзюба.

Вручивши квіти художниці по костюмах Лідії Байкової, він підійшов до мікрофону та сказав: "У нас велике свято. Але й горе. В Україні розпочалися арешти творчої молоді". Адміністрація кінотеатру, щоб заглушити його, включила сирену, але він продовжував називати імена арештованих у серпні дисидентів: Івана Світличного, Святослава Караванського, Михайла та Богдана Горині, Івана Геля.

Журналіст (на той час) В'ячеслав Чорновіл, що був у залі, схопився з місця і вигукнув «Хто протестує проти політичних арештів – встаньте!». Встало, за свідченням очевидців, що на той час був великим актом мужності, 50-60 чоловік.

Після закінчення демонстрації фільму, як було написано у донесенні КДБ із цього приводу (цитуємо Вікіпедію), "один з глядачів ("особистість встановлюється") почав вигукувати: "Де ж правда? Чому не дають говорити правду? Це неподобство!" У цей же час група молоді у кількості 20-25 людей намагалася створити тисняву біля виходу із зали та затримати глядачів". Через деякий час КДБ "встановило", що цим глядачем був Василь Стус, аспірант Інституту літератури Академії наук України.

Реакція влади була швидкою – Івана Дзюбу звільнили з видавництва "Молодь", В'ячеслава Чорновола – з редакції київської газети "Молода гвардія", а Василя Стуса виключили з аспірантури. (Івана Дзюбу також виключили з аспірантури Київського педінституту). Для тих, хто не жив у ті часи, треба пояснити, що це була не просто втрата роботи - після такого звільнення людина втрачала шанси знайти нове місце роботи і залишалася без засобів до життя.

Однак це не зупинило нове покоління українських дисидентів і вони продовжили боротьбу з тоталітарним радянським режимом, за яку згодом Іван Дзюба отримав п'ять років тюремного ув'язнення плюс п'ять років заслання, В'ячеслав Чорновіл - кілька тюремно-табірних термінів (три роки, шість років і п'ять років у п'ять років). десять років (перший тривав п'ять років), коли у нього в карцері під час оголошеного ним сухого голодування сталася зупинка серця. (Таким був офіційний висновок, але не виключено, що смерть була підлаштована тюремниками).

За кілька років було засуджено на п'ять років і режисера "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, офіційно - з інших причин, але слова "український націоналізм" у вироку були присутні.

Кадр з фильму "Тіні забутих предків" Pinterest