Самогонники. У Шотландії знайшли руїни підпільної гуральні XVIII століття

Таємниця кам'яних руїн, захованих в глухому лісі на Шотландському нагір'ї, схоже, близька до розгадки. За наводкою місцевих краєзнавців археолог урядового агентства Forest and Land Scotland (FLS) Метт Рітчі детально дослідив територію, виявивши дві кам'яні садиби XVIII століття на відстані 200 метрів одна від одної, і струмок, що протікає між ними.

«Довгі вузькі будівлі були ідеальні для зберігання віскі, — заявив Рітчі в інтерв'ю порталу Live Science. — У вас є великі зерносушарки, і вода поблизу».

Вчені провели лазерне сканування будівель і відтворили їх 3D-копії, де видно цегляні печі, що використовувалися для сушіння зерна та виробництва солодового ячменю. Передня частина однієї печі обрушилася, але її центральна чашоподібна камера збереглася, в той час як камера другої печі зруйнувалася, але корпус майже не постраждав. Комбінуючи тривимірні дані двох об'єктів, Рітчі створив 3D-зображення печі для сушки.

Треба розуміти, що закони про виробництво і продаж віскі у кінці 1700-х років були ужорсточені, що призвело до закриття безлічі невеликих виробництв і різкого підвищення податку для винокурень, що залишилися на ринку. Урядовці нишпорили по всьому Шотландському нагір'ю, розшукуючи нелегальні винокурні і конфіскуючи вироблений там віскі. Таким чином, значення добре захованого виробництва, водночас близького до такого великого ринку, як Глазго, зростало багаторазово.

Відзначимо, що уряд обклав тоді величезним податком і традиційний інгредієнт шотландського віскі — солодовий ячмінь, який оброблявся при високих температурах.

Щоб уникнути податку, виробники віскі почали використовувати несоложений спирт, що призвело до помітного погіршення якості віскі. Правда, це було характерно для рівнинних виробництв, а в горах умільці ще не розучилися гнати хороший віскі з якісних інгредієнтів. «Такий віскі був дуже затребуваний, і переправлявся контрабандою на південь, де продавався із хорошим прибутком», — підкреслює Метт Рітчі.

У той час віскі розливали по пляшках відразу після перегонки, без тривалого процесу дозрівання, який з'явився у XIX столітті.

«Для мене це історія: археологічна візуалізація руїн і подальші дослідження, які дають уявлення про те, яким було життя на фермі в минулому», — сказав Рітчі.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: руїни нелегальної винокурні. Фото: Forest and Land Scotland