Що робить в АМПУ некомпетентний ставленик Кубракова Литвин?

Отже, знайомтеся, Юрій Литвин, креатура колишнього віце-прем’єра Олександра Кубракова – саме він призначав його на посаду голови АМПУ у травні 2023 року. Але за ці півтора року якимись особливими здобутками на цій посаді Литвин не відзначився. Хоча, якщо врахувати обставини його призначення, сидіти і не висовуватися – це найкращий для нього варіант. Адже ні освіта, ні досвід Литвина, ні його професійні якості не відповідають займаній посаді. Так, у 2019 році він став керівником апарату АМКУ, хоча провалив конкурс, набравши лише 0,44 бали. Суд визнав результати конкурсу недійсними, згодом був організований повторний конкурс, в якому Литвин уже переміг. А, як відомо, якщо хтось перемагає, попри те, що не повинен був перемогти, значить, за ним стоїть хтось вельми впливовий.

Вже перші роки роботи в Адміністрації морських портів принесли Литвину чималі статки. Щоправда, неофіційні. Так, за 2020 рік посадовець показав офіційний дохід у 785,4 тис. грн, але при цьому задекларував значні активи. Зокрема, істотні суми готівкою, два автомобілі BMW (2017 і 2016 рр. випуску) вартістю понад 1 млн грн. та два паркомісця, придбані за 330 тис. грн. Не треба бути генієм математики, щоб порахувати, що ці активи аж ніяк не корелюють з рівнем доходу Литвина. Принаймні, офіційним.

Будучи головою АМПУ, Юрій Литвин фігурував у низці скандалів. Один з найбільш резонансних – приватизація Усть-Дунайського порту. Учасники ринку заявляли, що Адміністрація морських портів України, очолювана Литвином, лобіювала інтереси окремих компаній, зокрема пов’язаних із бізнес-групами. Приватний оператор "Зерновий термінал Кілія" відкрито звинувачував АМПУ у втручанні в конкуренцію на користь інших гравців, наприклад, "Вімексім Логістик", яку асоціюють із впливовими бізнесменами.

Критики вказували на те, що портова адміністрація діяла не в інтересах держави, а створювала преференції для окремих приватних структур. Це підтверджують численні скарги, зокрема щодо адміністративного тиску і штучного створення переваг для "своїх" компаній. Іншими словами, інтереси порту були поставлені на другий план, а рішення ухвалювалися під впливом наближених до нього осіб.

Нагадаємо, Усть-Дунайський порт є стратегічним об'єктом для експорту, особливо в умовах війни. Однак замість розвитку портового господарства, Литвин займався обслуговуванням інтересів приватних бізнесменів.

Втім, війна для Юрія Литвина – питання доволі абстрактне. Попри те, що переважна більшість країни потерпає і часто відмовляє собі в усьому, допомагаючи фронту, пан Литвин спокійно отримує зарплату у понад 300 тисяч гривень на місяць. Так, принаймні, випливає з його декларації: за сім місяців роботи в АМПУ у 2023 році він отримав 2 млн і майже 200 тисяч гривень. Та й цього року Литвин не бідує: згідно з його свіжою декларацією, він отримує 244 тисяч гривень на місяць. Так якби ще він ці гроші відпрацьовував! Але ж ні: українські порти постійно обстрілюються російськими агресорами – за даними Мінфраструктури, лише з серпня по жовтень зафіксовано понад 60 атак на портову інфраструктуру, які завдали збитків на десятки мільйонів доларів. Можливо, краще було б спрямувати сотні тисяч гривень, які отримує некомпетентний керівник АМПУ, на посилення захисту українських портів? Але, звісно, таке питання навіть не розглядається: схоже, Литвина цікавить виключно можливість власного збагачення.

Виникає закономірне, але, схоже, риторичне питання: що робить така людина на чолі однієї з ключових інституцій, яка повинна забезпечити належну роботу та захист українських портів?