Шекспірівські пристрасті та офісні інтриги: одесити грають в мюзиклі, створеному ізраїльтянином

Звісно, дрібні помилки та накладки ніхто не скасовував, проте в цілому можна сказати, що публіка полюбить цей міжнародний проєкт, створений творчими людьми Ізраїлю та України, повідомляє "Думська".

Офіційна прем’єра відбудеться 28 липня, тож розповімо про постановку Марічки Власової по мінімуму, злегка інтригуючи.

Вистава йде англійською з українськими субтитрами. В трьох сюжетах залучені одеські артисти. Композитор Андрій Ерліхман та солістка Одеської музкомедії Ірина Гусак отримали чотири ролі.

В першому вони грають Генріха Шостого та Маргариту Анжуйську, котрі розв'язують питання: чи не краще тихо й мирно жити серед кізоньок, аніж воювати заради честолюбних планів. В третьому перевтілюються в офісних службовців, кожний з яких може потрапити під скорочення, тут пристрасті аж палахкотять. Фінал можна трактувати по-різному, але вельми ймовірно, що чоловік зрадить жінку, котра великодушно пропонує удвох звільнитися та знайти нову роботу серед однодумців. Можливо, надалі різні режисери торкатимуться цієї п’єси та розставлятимуть акценти по-своєму.

«Спершу історія про Клеопатру була написана моїм другом Мішелем Ором на івриті, — розповідає Костянтин Блюз. — Багато років тому я переклав її на англійську з певними зміноми. Голову ковалю в кінці не рубали. Я ж, як колишній чиновник, вирішив: якщо едикт є, неважливо, що коваль вистрибнув із вікна, все одно йому мають відрубати голову, бо потім начальство спитає. У Клеопатри нудьга та душевні метання, властиві абсолютно нам усім, а у молодика просто маячня любовної пропасниці».  

Треба сказати, п’єса написана людиною, котра зробила Ізраїль нафтодобувною країною.

«Тепер я консультант різних ізраїльських компаній по газових та нафтових питаннях, лектор коледжу в Нетанії, — уточнює Костянтин. — Був заступником директора міністерства енергетики Ізраїлю протягом десяти років, потім консулом Ізраїлю в Одесі, знаходився в Кишиневі теж на дипломатичній позиції, після чого повернувся у енергетику. Але ж є віддушина у творчій роботі: п’єсу написав, ось вистава є. А ще роман вийде, сподіваюся, наприкінці року».   

Так що ж відображається у дзеркалі, яке підносять одне одному персонажі? Вирішуйте самі. Хтось впізнає себе в Клеопатрі, хтось в офісному працівнику, якому його насиджене місце дорожче, аніж Маргариті Анжуйській британська корона.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського

СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!