Сільська продавщиця з Черкащини стала обличчям «Marie Claire»

«Вона для мене є неопосередкованим символом української жінки», – написала у передмові до випуску головний редактор Надія Шаповал, яка  і відкрила свою героїню – просту дівчину із села на Черкащині.  
Одного літнього вечора Віка з чоловіком йшли по худобу – і зустріли серед поля незнайомців з фотоапаратом, які розпитували про трипільські поселення. Столичні подорожні    попросили Віку одягнути намисто та дозволити зробити кілька кадрів. Так фото Віки потрапило в столицю. Через кілька місяців вона знову зустрілася з Надією і та запропонувала їй стати обличчям глянцю – весняного випуску «Marie Claire Ukraine».  Віка їздила на зйомки наприкінці грудня: відпрацювавши зміну у магазині, сіла на вечірній автобус – у столиці її зустріли, поселили в готелі.  
- Прийшли увечері дівчатка, зробили маску, покрили прозорим лаком нігті. Запитали розмір взуття – от і вся підготовка, - розповідає Вікторія. - Наступного дня раненько виїхали на місце фотосесії. Це була сторічна хата-мазанка на краю села по трасі Київ-Харків, за 200 км від Києва. У тій хаті була дуже велика піч, на якій можна було стояти у повен зріст, глиняна підлога, дерев’яна біла колона посеред кімнати і білий сволок на стелі. Гриму не було взагалі – лише на губи нанесли блиск та зробили зачіску. За весь день ми створили більше 50 луків. Змінювалися наряди – брендовий одяг від українських дизайнерів з архівних колекцій. Адже на меті було показати історію української моди. Мене просили передати на камеру різні емоції: суму, радості, очікування, закоханості. Найважче мені було ходити на каблуках - у тих «лабутенах» важко навіть рівновагу втримати. 
Про те, що поїде до Києва зніматися для журналу мод, Віка нікому не зізнавалася. Тим паче, в Київ вона їздить часто, адже в «Охматдиті» час від часу лікується її 13-річний син Андрій. Чоловіка поставила перед фактом. Він лише просив, щоб не було оголеного тіла. Поки журнал не вийшов, ніхто й не знав, що Віка пробувала себе в ролі моделі. Тепер власники магазину бояться, що можуть втратити відповідальну продавчиню. Місцеві ж зустріли новину по-різному. Кажуть: «Нащо тобі той Київ, у тебе є хороша робота в селі!».