Сьогодні – день народження прообразу сучасного міського автобуса

Філософ і письменник XVII століття Блез Паскаль у Франції, образно кажучи, зарахований до "лику святих". Тому якщо Паскаль написав, що саме він подав ідею першого громадського міського транспорту герцогу де Роане, а той заснував відповідне акціонерне товариство, французи не мають сумніву, що так воно і є - і що перший омнібус проїхав Парижем 18 березня 1662 року.

Однак насправді поширення омнібус отримав лише на початку XIX століття, причому походження його назви теж викликає питання - у французькому Нанті багатомісний кінний візок стартував від магазину одягу з вивіскою Omnes Omnibus (лат. "все для кожного"), ось, мовляв, і пішов вираз "сісти на омнібус". Насправді оскільки Omnibus латиною означає "всім, для всіх, для кожного", то це слово могло підійти для загальнодоступного пасажирського транспорту саме по собі.

Судячи з ілюстрацій того часу, омнібус навряд чи був зручним транспортом, особливо тому, що сидіння в ньому розташовувалися вздовж, тобто, в принципі, обмежень за кількістю пасажирів не було. У сучасному метро сидіння теж розташовуються вздовж, але поділені на "диванчики", на яких розміщуються по дві особи. Втім, у Лондоні, наприклад, зараз у метро є й вагони з сидіннями, що розташовані впоперек, як у нас в автобусах.

До речі, якщо ми згадали Британію, то слід зазначити, що, звичайно ж, британці заявляють, що у них такого роду транспорт почав їздити в Манчестері на два роки раніше, ніж у французькому Нанті.

Природно, що за законами фізики коням було набагато легше тягнути багатомісний візок рейками, ніж бруківкою з усіма її вибоїнами. так що конка швидко склала конкуренцію омнібусам. Однак спочатку рейки для неї піднімалися на 15 см вище за рівень бруківки, що ускладнювало рух іншого міського транспорту. І тільки після того, як французький (тут французи опинилися попереду британців) інженер Альфонс Луба в 1852 винайшов рейки з жолобом, які "утоплювалися" в бруківку, конка стала по-справжньому популярною.

Що стосується культурного аспекту виникнення омнібуса, то він був для свого часу дуже великий - вперше представники різних класів міського товариства та різних статей були змушені не просто знаходитися поряд, як у вуличному натовпі, а бути буквально притиснутими один до одного. Так би мовити, "демократія за фактом".

А ось до літератури та кіно омнібуси практично не увійшли - на відміну від їхніх родичів диліжансів (практично тих же омнібусів, але тільки міжміських), завдяки яким у США навіть виник особливий напрямок вестернів. До речі, найвідоміший вестерн усіх часів народів, який зробив свого режисера Джона Форда класиком, так і називається – "Диліжанс".

Фото: Wikipeda