Таємниця пострілу. Ван Гог, ймовірно, був убитий, а не наклав на себе руки

Як ми повідомляли, покрита іржею зброя була знайдена свого часу на поле у селі Овер-сюр-Уаз, де намагався накласти на себе руки художник. У заяві аукціонного дому AuctionArt підкреслювалося, що калібр пістолета збігається з калібром кулі, витягнутої з тіла Ван Гога, і описаної доктором, який проводив розтин.

Все це так, але вже кілька років обговорюється версія американських біографів імпресіоніста про те, що Ван Гог був випадково застрелений 16-річним Рене Секретаном, а зовсім не наклав на себе руки.

Лауреати Пулітцерівської премії Грегорі Уайт Сміт і Стівен Найфе дослідили 28 тисяч документів і листів художника, і прийшли до ряду важливих висновків. По-перше, характер рани свідчить про те, що постріл був зроблений з деякої відстані, а не в упор (відзначимо, що художник самостійно дістався до готелю і прожив ще два дні). Експерт з балістики зазначив також, що якби Ван Гог стріляв в себе, то у самогубці повинні були залишитися чорні сліди від пороху на руці. Крім того, біографи стверджують, що передсмертна записка в кишені Ван Гога була насправді чернеткою листа до його брата — Тео. Характерно, що в листі художник ділився планами, крім того, за кілька днів до смерті він замовив фарби.

Та й сам пістолет, що став причиною смерті, Ван Гогу не належав, це був пістолет Рене Секретана, який стверджував, що художник вкрав у нього зброю. З братами Секретан Вінсент познайомився в червні 1890 року, старший — Гастон, часто розмовляв з Ван Гогом про мистецтво, молодший — Рене, віддавав перевагу хлоп'ячим забавам. Брати часто пригощали Ван Гога чарочкою і нерідко жартували над дивакуватим художником, наприклад, підсипали сіль до кави.

У той фатальний ранок 27 липня 1890 року Вінсент пішов у пшеничні поля не для того, щоб накласти на себе руки. Але безтурботний Рене, граючи зі своїм несправним бельгійським револьвером Lefaucheux, випадково вистрілив у художника.

Уже в готелі Ravoux на питання поліцейського слідчого, чи мав намір Ван Гог накласти на себе руки, Вінсент відповів: «Уже подумував». Це було майже правдою, художник втомився від життя, незадовго до цього лікувався у психіатричній клініці, переживав депресію і був готовий до смерті. Але важливо, що після цієї фрази він виголосив ще одну: «Нікого не треба звинувачувати».

Як запевняють американські автори, знайомі Ван Гога здогадувалися, що він став жертвою випадкового пострілу, але вирішив вигородити підлітка і взяв провину на себе.

Чи був шанс на порятунок? Могла допомогти операція по видаленню селезінки — у Франції їх робили з середини XIX століття. Але історія розпорядилася інакше.

Пістолет, з якого був зроблений постріл, місцевий фермер знайшов на тому самому полі у 1965 році — через 75 років після смерті Ван Гога. Зброю передали родині, яка володіла готелем, де помер великий художник.

Треба відзначити, що версія вбивства з необережності, до цього дня залишається лише версією. З нею не згодні, зокрема, фахівці з амстердамського Музею Ван Гога Луї ван Тілборг і Тейо Медендроп, які наполягають, що Ван Гог наклав на себе руки. Вивчивши інтерв'ю Рене Секретана 1956 року, вони кажуть, що з нього випливає лише те, що художник якимось чином заволодів револьвером братів. Вони також посилаються на свідчення друга художника — доктора Гаше, який згадував, що рана була коричневою з фіолетовим обідком. Коричневий слід — це опік від пороху, що підтверджує версію про постріл в упор.

Крім того, всі родичі художника були впевнені, що він сам звів рахунки з життям. Вінсент був дуже близький з братом, який підтримував його все життя і складно уявити, що на смертному одрі він збрехав Тео лише для того, щоб захистити від звинувачень двох підлітків. Зрештою, у самогубстві Тео міг побачити частку і своєї провини, на відміну від вбивства через необережність. Відомо, що останніми словами художника стали: «Саме так я хотів піти». Що він мав на увазі? Хто знає... Ясно лише, що крапку в цій історії ставити ще рано.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: «Коріння дерев» — остання робота Ван Гога, липень 1890