Трамп на паузі: як і чому мирний процес відправлено на маргінес

У властивому собі невимушеному стилі Трамп недавно заявив, мовляв, російсько-українську війну можна врегулювати «за пару місяців», оскільки кремлівський диктатор Путін хоче відновити торгівлю зі Сполученими Штатами.

«Я думаю, це працює із Путіним. Я вчинив із ним трохи інакше, бо у нас не так багато справ із Росією, якщо чесно. Знаєте, він не той, хто багато у нас купує – через дурість, насправді. І, гадаю, він хотів би це змінити. Думаю, він хоче налагодити стосунки, хоче торгувати з нами, хоче заробляти багато грошей для Росії – і я вважаю, що це чудово. Ось це мені і подобається», - підкреслив також старий-новий господар Овального кабінету, геть-чисто забуваючи про те, що це «чудово» по суті, означає грошове підживлення країни-агресора, яка лише імітує своє бажання припинити «СВО».

На запитання, чи вдасться домовитися з Росією «за пару місяців», голова Білого дому відповів так: «Думаю, так, ми це зробимо. Думаю, він справді хоче вести бізнес із США. Це спрацювало з Індією, спрацювало з Пакистаном і спрацювало з шістдесятьма відсотками тих країн».

Принагідно головний республіканець заявив, що Путін і Сі Цзіньпін - «розумні, жорсткі та сильні лідери, з якими не можна грати»: «Послухайте, вони обидва дуже сильні лідери. Це люди, з якими не можна грати. До них потрібно ставитись дуже серйозно. Вони не приходять і не кажуть: «О, який чудовий день! Подивіться, як гарно світить сонце! Як приємно». Ні, це серйозні люди. Це люди – жорсткі, розумні лідери».

Аналізуючи крайні сигнали американського лідера з війни в Україні, видання Politico констатує падіння інтересу з боку Трампа до даного тематичного кейсу. «У свіжому інтерв'ю президента (Трампа – Ред.) CBS не прозвучало загроз серйозного тиску ні на Росію, ні на Китай щодо закупівлі російської нафти. Навпаки, пан Трамп останніми днями ніби мантру повторює тезу про те, що Києву і Москві слід дати час, щоб вони ще «побилися», - резюмує газета, нагадуючи про те, що Трамп поки що публічно відхрестився від ймовірної передачі Україні «Томагавків» хоча країна-агресор, з тих пір не змінила свою політику, продовжуючи як наземний наступ, і повітряні атаки.

«З останніх заяв Трампа випливає, що він вирішив взяти тактичну паузу і не йти на загострення стосунків із Путіним, надаючи Україні «Томагавки» чи інші види озброєнь. Введені санкції проти російських нафтових компаній – це той максимум, на який він наважився. Нічого не робити він також не міг. Тож у принципі він дав чергові 2-3 місяці Путіну для того, щоб той вирішив завдання-мінімум – повну окупацію Донецької та Луганської областей, яку він може продати своєму населенню як перемогу. Паралельно триватимуть регулярні обстріли української енергетичної системи з метою вплинути на громадську думку українців. Жодних різких рухів ні з боку США, ні з боку Європи, ні з боку Китаю очікувати найближчими місяцями не варто. Усі спостерігатимуть. Європейці в міру можливості допомагатимуть. Але їхні можливості вкрай обмежені. Нові санкції США та ЄС матимуть обмежений ефект, особливо у перші місяці. Але вони, на жаль, недостатні, щоби настільки сильно вплинути на російську економіку та настрої населення в РФ, щоб Путін різко перестав воювати до переможного кінця», - зазначає політолог Максим Ялі.

У світлі прогнозу експерта, зокрема, про ймовірну пасивність Китаю з російсько-української війни, слід зазначити активність ворожої сторони. Зокрема, не далі як у понеділок, 3 листопада, до КНР прибув із дводенним візитом російський прем'єр Мішустін. У розмові з китайським прем'єром Лі Цяном він нагадав, що Китай залишається найбільшим зовнішньоекономічним партнером РФ і двосторонню торгівлю практично повністю переведено на розрахунки в національних валютах – частка долара та євро у торговельних розрахунках, за словами Мішустіна, знизилася «до рівня статистичної похибки».

Важливий контекст зустрічі – у 2025 році, вперше від початку повномасштабної російсько-української війни, товарообіг країни-агресора РФ та Китаю може продемонструвати не розширення, а спад. Нагадаємо, після стрімкого зростання у 2022 році (на 29,3%) та 2023 року (на 26,3%) у 2024-му двостороння торгівля між Пекіном та Москвою вийшла на плато і збільшилася на 1,9% (до $244,8 млрд). Тепер статистика свідчить про те, що за перші дев'ять місяців 2025 року обсяг торгівлі Китаю і РФ скоротився - на 9,4% рік до року, до $163,62 млрд: експорт російських товарів знизився на 7,7%, до $90,05 млрд, китайських - на 11,3%, до $73,57. Наведена динаміка, як зазначили у росуряді, пояснюється не лише санкційним тиском, а й слабким внутрішнім попитом у КНР та насиченням російського ринку китайською продукцією.

Під час зустрічі з китайським візаві Мішустін обговорив, у тому числі перспективи партнерства в енергетичній сфері, «що набуло стратегічного характеру». І це справді так: країна-агресор – була і залишається лідером із постачання нафти на китайський ринок, а цього року – і з експорту природного газу. Усі заяви Трампа про те, що він схиляє Китай до відмови від чорного золота з РФ – залишаються порожніми заявами, а Піднебесна й надалі продовжує виступати фінансовим донором Росії, дозволяючи економічно продовжувати війну з Україною. До речі, 1 грудня набуде чинності міжурядова угода між КНР та РФ про заохочення та взаємний захист інвестицій. Вона, як заявили в Кремлі, «стимулюватиме створення спільних підприємств за участю російських та китайських інвесторів».

Тобто, рашисти, як бачимо, за гарячими слідами зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна, з яким Мішустін теж побачився face to face, кують китайське залізо, поки гаряче. Іншими словами, Москва роздає «кожній сестрі по сережці» - відсилаючи з інвестиційними та іншими привабливими бізнес-ідеями путінського помічника Дмитрієва у США, а Мішустіна – до Китаю. На цих «фронтах», а вони були й залишаються вкрай важливими у контексті мирного врегулювання, Київ, м'яко кажучи, пасе задніх. Втім, китайський напрямок загалом - хвора точка вітчизняної дипломатії, якщо не сказати, не оране, занедбане поле, що обросло бур'янами. Про цю прогалину систематично говорять експерти, акцентуючи на важливості роботи у напрямку КНР, проте, на превеликий жаль, на четвертому році повномасштабної війни навіть банальні комунікаційні мости між Києвом та Пекіном так і не наведені.