У Києві відкрилася виставка унікальної української художньої спадщини

Майоліка, як каже словник Брокгауза і Ефрона, це «вази, аптекарські банки, різний посуд для домашнього вжитку і кімнатного оздоблення, архітектурні прикраси і взагалі вироби всякого роду з обпаленої глини, вкриті непрозорою глазур'ю і розфарбовані вогнетривкими фарбами. Назва таких виробів походить від о-ва Майорки (Maiolica - ім'я острова, пом'якшене італійською народною вимовою), звідки в 1115-му році були вперше вивезені генуезцями, як військова здобич в боротьбі їх з піратами, іспано-мавританські керамічні посудини і поливні плити, які прислужили для італійських гончарів зразками при їх дослідах виробництва майоліки».

Словник видавався кінці 19-го - на початку 20-го століть, тому вся стаття на цю тему в ньому присвячена знаменитій італійській майолиці. А ось якби її писали зараз, то обов'язково згадали б Васильківський майоліковий завод, чиї вироби високо цінували як прості споживачі, так і колекціонери 50-80-х років минулого століття. Саме тоді там працювали такі майстри як Надія і Валерій Протор'єви, Михайло Денисенко та Неллі Ісупова, роботи яких представлені на виставці «Завод», яка відкрилася в київському Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.

Якраз до тих часів, як вважають мистецтвознавці, припадає розквіт такого унікального явища як виготовлена професіоналами українська народна кераміка. В авангарді цього руху були художники Васильківського майолікового заводу.

Зараз найбільша колекція їх робіт - понад 1500 предметів - знаходиться у вищезгаданому музеї. Вона, разом з експонатами з інших українських музеїв і приватних колекцій, і лягла в основу цієї виставки, яка складається з декількох розділів - «Добрі звірі», «Птахи і квіти» та інші. Особливе місце належить химерам, створеним Протор'євими.

Особливу чарівність експозиції додає те, що практично всі, напевно, її відвідувачі, розглядаючи роботи, згадають, що такі ж (або схожі на них) стояли вдома в їх дитинстві або до сих пір знаходяться там. Адже іноді одна тільки річ розмотує за собою цілий клубок спогадів. І тут є одна дуже важлива обставина. Як вірно відзначають організатори виставки, в ті часи виробнича потужність заводу привела до того, що мануфактурне керамічне виробництво перетворилося на цілу промислову галузь, керамічні вироби стали сприйматися як частина побуту, коштували дешево - і, відповідно, ми перестали бачити в них мистецькі твори. Зараз же це бачення і розуміння до нас повертається.

Проект, який згодом відправиться по Україні, реалізований за підтримкою Українського культурного фонду. Організатори - київський Національний музей народного декоративного мистецтва і арт-центр Павла Гудімова «Я галерея».

Фото з виставки: Facebook