У Лондоні місцеві жителі зафарбували мурал з Джеком Різником

Ті, хто бував в Лондоні, знають, що Уайтчепел в Іст-Енді, де вбивав своїх жертв один з найзнаменитіших злочинців в історії, майже примикає до ділового Сіті. Під час, коли там орудував Джек Різник, це був один з найбідніших лондонських районів, місцем роботи дешевих повій, які і ставали, в основному, його жертвами.

Сьогодні Іст-Енд цілком змінився завдяки джентрифікації, і його мешканці, як розповідає The Gardian , зовсім не хочуть того, щоб вулиці, на яких вони живуть, експлуатувалися в якості сцени, на яких екскурсоводи до настання коронавірусного карантину проводили для туристів тури, присвячені Джеку Різнику. Туристи під їх керівництвом відвідували місця, де були знайдені знівечені тіла жертв, обідали в пабах, де ті пили, і т.д.

Однак зробити з цим вони нічого не могли - на відміну від муралу, який недавно з'явився в їхньому районі на стіні пабу «Герцог Веллінгтон» і який вони просто-напросто зафарбували, написавши на новому тлі ім'я однієї з жертв вбивства. Як пише автор статті в виданні, який живе в цьому районі, він спочатку, дивлячись на мурал з усміхненою фізіономією в казанку навіть не міг собі припустити, що хтось наважився прославити таким чином знаменитого вбивцю п'яти, як мінімум, жінок.

Найдивовижніше, що цим хтось була жінка, французька вулична художниця по імені Забу. Ні, ще більш вражаючим було те, що паб «Герцог Веллінгтон», замовляючи їй мурал на своїй стіні, взагалі дав їй карт-бланш на будь-який сюжет, і Джека-Різника вибрала вона сама. А коли автор статті поговорив з нею, завела традиційну мантру про те, що в мистецтві немає неправильних тем, інакше для художників великою небезпекою стає самоцензура.

Художниця пояснила, що навіть не мала наміру, як можна було припустити, шокувати жителів району, а просто вибрала Різника як «історичну особистість серед інших історичних особистостей, які з цим районом пов'язані». Тут навіть незрозуміло, чого в цьому вчинку і відповіді більше - емоційної глухоти чи невігластва. В принципі, до речі, це той випадок, про який так люблять розмірковувати теоретики сучасного мистецтва - включення глядачів в процес творчості художника. Ось тільки цього разу вони вибрали замість створення «витвору мистецтва» його ліквідацію.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter