Три місяці пекла: що показала велика війна

24 лютого 2022 року в районі п'ятої ранку життя мільйонів українців миттєво змінилися – незалежна держава, в якій, за винятком ОРДЛО, панувала мирне життя, зазнала повномасштабного нападу країни-агресора на чолі із загальновизнаним диктатором Путіним.

Три місяці тому українці прокинулися від вибухів, що лунали по всій країні – Росія розпочала так звану «спецоперацію» і випустила крилаті та балістичні ракети по аеродромах, військових штабах і складах у Києві, Харкові, Луцьку, Івано-Франківську, Дніпрі. Найсильніші вибухи лунали і в містечках під українською столицею, де згодом окупанти влаштовували надзвичайно жорстокі звірства щодо мирних людей.

Незмінний мешканець кремлівського кабінету номер один Путін планував за три дні взяти Київ та розгорнути свій триколор у всіх українських областях, проте, м'яко кажучи, зазнав фіаско.

За ці три місяці війни в Україні міф про армію РФ, про яку кремлівська пропаганда десятиліттями створювала культ як про одну з «найсильніших» у світі, луснула немов мильна бульбашка. Буквально щодня «визволителі» втрачають багато техніки та військових, яких сама РФ не хоче забирати з поля бою.

За три місяці повномасштабної війни, у міру наростання героїчного опору українських військових та й суспільства загалом, апетити Путіна значно зменшилися. Тепер бункерний мешканець уже не мріє про захоплення Києва та половини України, а сконцентрувався на південному сході нашої країни. Втім, і в цьому немає жодного сумніву, херсонські кавуни та географічно зафіксований бренд в особі мелітопольської черешні всім «визволителям» на чолі з Путіним неодмінно стануть поперек горла. До речі, сьогодні на Херсонщині та інших регіонах, де окупанти намагаються контролювати українську територію, трапляються загадкові випадки з армією РФ: зникають їхні офіцери та солдати, фіксуються ситуації, коли потяги йдуть під укіс.

У прірву також скотилися репутаційні залишки РФ як держави. Три місяці війни показали, що Росія та її населення, яке мову не повертається назвати громадянами, стала країною-ізгоєм, від якої сахається весь цивілізований світ. Водночас Україна має потужну і однозначну підтримку глобального масштабу. За три місяці, спочатку песимістично налаштовані щодо можливостей України, західні партнери значно розширили санкції проти РФ, збільшили гуманітарну підтримку та постачання зброї, а США підписали історичний ленд-ліз, про значення якого детально писала Lenta.UA.

Три місяці війни, окрім іншого, показали міць Збройних сил України та згуртованість українського народу, який став символом незламності та непокори для всього цивілізованого світу.

Водночас, за цей час ми втратили тисячі своїх воїнів, хоча точна кількість загиблих невідома. Неодноразово з вуст вищого військово-політичного керівництва нашої країни злітали фрази, що втрати країни у кілька разів менші, ніж у Росії.

Приховування бойових втрат – звична практика у війні. Як пояснюють експерти, це робиться насамперед тому, що такі втрати використовує противник для оцінки ситуації на фронті та для планування подальших операцій. В Офісі президента кажуть, що точну кількість загиблих знають, але суспільство почує про них після перемоги. Тим часом, у середині березня Володимир Зеленський говорив про 1300 загиблих, і тоді ж він заявляв, що співвідношення з російськими втратами – один до десяти. Дещо пізніше, а саме - 6 травня в інтерв'ю CNN Зеленський говорив про орієнтовно 2 500 - 3 000 загиблих і десять тисяч поранених військових, додаючи: «Невідомо, скільки з них виживе».

Нарешті, 22 травня, коментуючи петицію на свою адресу про відміну заборони на виїзд чоловіків за кордон, Володимир Зеленський сказав: «Коли сьогодні від 50 до 100 людей на день можуть гинути на найскладнішому напрямку, на сході… Вони захищають нашу державу та нашу незалежність , Про яку так всі говорять у світі». Проте нинішній очільник Банкової не повідомив інших деталей, тому множити саме ці цифри на 90 днів війни, щоб дізнатися про загальні втрати українських військових, навряд чи буде доречним.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, як і Зе, неодноразово заявляв, що втрати України в кілька разів менші, ніж у противника, «але життя та здоров'я кожного нашого воїна безцінне». Радник керівника Офісу президента Олексій Арестович говорив, що втрати ЗСУ великі, але у російській армії вони «колосальні». На відміну від РФ, стверджував він, жодна українська з'єднання чи підрозділ розгромлені не були.

На сьогоднішній день Генштаб ЗСУ оцінює втрати Росії у війні більш ніж 29 тисяч. Експерти стверджують, що цей показник більший, ніж втрати СРСР за дев'ять років війни в Афганістані. Зазначимо, що, згідно з офіційними даними, Радянський Союз в афганській війні втратив близько 15 тисяч «штиків». Сама Росія лише одного разу оприлюднила дані про загиблих в Україні. Міністерство оборони РФ рівно два місяці тому, 25 березня, називало цифри 1351 убитого та 3825 поранених.

«До початку повномасштабної війни Путін формулював завдання знищити (і це принциповий момент, який треба всім пам'ятати) нашу державу та націю. Тобто йшлося про денацифікацію. Але ворог зробив три стратегічні помилки: недооцінив нашу армію і переоцінив свою, недооцінив стан нашого суспільства, уряду та президента (тобто з квітами мало суспільство їх зустрічати, уряд мав розбігтися, а президент — евакуюватися), не очікував такого об'єднання миру з Україною та єднання інших держав, які допомагають чинити опір», - зазначив в ефірі загальнонаціонального телемарафону генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника генштабу ЗСУ Ігор Романенко.

Також він підкреслив наступне: «Мета у ворога тепер стоїть інша – захопити повністю Донбас, зробити сухопутний коридор у Крим та Придністров'ї. У незначному виступі на параді 9 травня Путін виправдовувався, що їх не почули, що початок війни – це був єдиний вихід. Ця заява слабкого лідера, який бачить свою стратегічну помилку і намагається щось виправити. Щось виправити — це друга наступальна операція, яка зараз відбувається. Важкі бої йдуть у східній операційній зоні, на півдні, щоб досягти цілей, сформульованих Путіним. У них зірвалася денацифікація. Щодо демілітаризації, то наші Збройні Сили збільшилися в кількості до 700 тисяч. Ми пройшли з військової техніки трансформацію завдяки допомозі союзників від так званої партизанської зброї до важкої. Це дозволяє нам чинити опір, хоча армія агресора досі за військовим потенціалом нас перевершує». Проте військові експерти констатують, що «визволителі» зараз б'ють виключно там, де мають перевагу в ударній авіації, артилерії, системах залпового вогню та ракетному озброєнні, тоді як наші війська ведуть оборонну операцію в досить важких умовах. Зокрема, у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Краматорську, Слов'янську. Втім, завдання ворог виконати не може. Більше того, є приклади асиметричних дій ЗСУ. Так, українські військові завдали контрударів у районі Харкова, а зараз ведуть бої, щоб перерізати логістичне забезпечення ворога. Такі бої, за прогнозами профільних фахівців, триватимуть ще як мінімум тиждень, але вже сьогодні сили ворога, до якого надзвичайно повільно надходить нова зброя, фактично виснажені.

Сьогодні, після проваленого путінського бліцкригу всіх хвилює питання про те, як далі розвиватимуться події. На думку військового експерта Сергія Згурца, попереду – велика та надзвичайно жорстка битва за Донбас. «Зараз російські сили на сході України вичерпуються, а ось ЗСУ незабаром отримають тяжке озброєння від партнерів. Очікується, що війна найближчим часом може перейти на менш активну стадію. Ворог вже дуже скоро не буде готовий вести бойові дії, а ми ще не готові. І ось ця пауза може тривати кілька місяців. До кінця літа ми можемо вийти на наступний етап бойових дій, пов'язаних із повним витісненням ворога з нашої території», - резюмує Згурець.

Тим часом у провідних економіках світу відбуваються дискусії про те, як відбудовувати понівечену «визволителями» Україну. Нещодавно Євросоюз представив на розгляд громадськості свій план – так званий Rebuild Ukraine. Головне у ньому – створити здатність нашої економіки функціонувати відповідно до світових стандартів. У плані є дві частини. Перша – це короткострокова допомога, куди входять насамперед фінансові вливання. Україні вже найближчим часом буде надано 9 млрд. євро для підтримки економічного пульсу. Друга частина – довгострокова допомога – складніший план повернення нашої країни до нормального існування. Він здійснюватиметься у спільному управлінні офіційного Києва та Європейської комісії. Деталі плану у форматі step by step поки що не оприлюднюються, проте сьогодні однозначно можна констатувати одне: світовий імператив на відновлення України є, а це – ключовий момент.