Українська модель стійкої медицини стала ключовим кейсом конференції про охорону здоров’я в умовах війни

Захід зібрав сотні польських медичних фахівців – лікарів, рятувальників, управлінців, військових, представників шпиталів та регіональних служб. Саме тут українська делегація вперше представила комплексний погляд на те, як функціонує система охорони здоров’я під час повномасштабної війни: від державної політики та медичної евакуації – до громадських рішень та інновацій.

Українську делегацію представили ключові державні та медичні інституції: заступник міністра охорони здоров’я та головний санітарний лікар України Ігор Кузін, радниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак, директор департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України Дмитро Самофалов, директор Всеукраїнського лікувально-реабілітаційного центру «Циблі» Євгеній Черенок, директорка дніпровської міської лікарні №4 Наталія Бут, керівник Дніпропетровського обласного центру екстреної допомоги Радій Шевченко, директор Львівського обласного центру екстреної допомоги Андрій Васько, очільник Львівського госпіталю ветеранів Володимир Красьоха та інші представники медичних закладів, що працюють на межі ризику щодня. Своє слово передав і міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко, чий виступ задав тон дискусії: «Українські лікарі щодня борються за життя людей, які страждають внаслідок війни».

На цьому тлі унікальну роль відіграла участь ZDOROVI – єдиної громадської організації з України, запрошеної до виступу. Фонд представив на конференції системний досвід роботи громадянського суспільства, який став важливою частиною української стійкості.

Сцена конференції була наповнена цифрами й болем: мільйони переселенців, сотні зруйнованих лікарень, зростання кількості поранених та загиблих цивільних, – ці дані прозвучали в виступі міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка та інших урядових доповідачів. 

Найпотужнішим моментом конференції стали особисті свідчення – ті історії, що не дозволяють відсторонено говорити про «систему», бо за кожною цифрою стоїть людська доля. Оксана Джам, директорка ЦПМСД із Бучі розповіла про жорстокість російської окупації і про те, як пам’ять про маленьке тіло дитини переслідує її донині: «Я ніколи не забуду історію нашого педіатра, який втратив сина. Дитина померла миттєво, постріл потрапив прямо в серце. Я шукала його тіло… Його батько просив: “Знайдіть його, бо я хочу поховати”. Такі історії залишаються з нами на все життя», – сказала вона, і в залі запанувала глибока тиша. 

Інший виступ, не менш емоційний, торкнувся теми медичної евакуації та роботи прифронтових лікарень, які працюють у надзвичайному режимі. Лікарі розповідали, як доводилося організовувати масові евакуації, інколи за годину вивозити сотні пацієнтів, як бригади реанімації працювали без перерв по 24–36 годин, як у сотнях випадків життя рятували в імпровізованих умовах – у коридорах, підвалах і тимчасових госпіталях.

Саме на фоні цих масштабних викликів засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова розповіла про те, як «не чекати держави» і водночас будувати ефективне, прозоре партнерство з нею – підхід, який дозволив ZDOROVI перетворити хаос 2022 року на систему швидкого реагування та відновлення. 

Виступ ZDOROVI зацікавив польську аудиторію насамперед операційним, а не декларативним змістом. Спираючись на реальні кейси, фонд представив комплексну модель того, як громадський сектор може працювати як ефективна частина системи охорони здоров’я в умовах війни.

Говорили про конкретні рішення, які фонд запровадив у відповідь на реальні проблеми: відсутність резервів, хаотичні запити від лікарень, проблеми гуманітарних ланцюгів постачання та ризики корупції. Комбінація швидкості, технологій і партнерської мережі – основа моделі ZDOROVI. У своїй презентації Наталія детально описала цифрові інструменти фонду: ERP-систему повного циклу для обліку та контролю постачань, дашборди для донорів у режимі 24/7, геолокаційний контроль вантажів, QR-коди на відправленнях та відкриті тендери з відеофіксацією. Ці рішення забезпечують прозорість – ту саму «валюту» довіри, без якої гуманітарна допомога в кризі втрачає сенс.

Масштаби роботи ZDOROVI, які прозвучали у доповіді, вражають: понад 70 донорів, близько на 27 млн грн гуманітарної допомоги, 375 вантажів із закордону, 970 медичних закладів, охоплених допомогою, та близько 3 000 гуманітарних постачань у 24 областях України. Ці цифри  - доказ того, що масштабні результати можливі завдяки прозорим процесам і партнерству з владою та міжнародними партнерами.

Також детально зупинилися на практичних інструментах ZDOROVI. Окрему увагу організація приділяє верифікації запитів медзакладів через реєстр MedData, постійній аналітиці державних реєстрів НСЗУ, картуванню вразливих регіонів у реальному часі та двічі на рік публічному «Барометру потреб» – індексі динаміки стану галузі.

У своєму виступі Наталія не лише показала інструменти; вона підкреслила здобуті сформулювала уроки, які мають значення для країн, що готуються до ризиків сучасної гібридної війни. Суттєві тези її промови – які безпосередньо перегукуються з аналітикою ZDOROVI – можна звести до декількох ключових принципів: Trust → Transparency → Transformation; швидкість прийняття рішень інколи важливіша за перфекціонізм; цифровізація – це необхідність у кризі; децентралізація у поєднанні з координацією і прозорістю дає resilience. Ці меседжі отримали відгук у залі, де польські експерти щойно обговорювали, як готувати систему охорони здоров’я до потенційної кризи.

Одна з найсильніших ідей виступу ZDOROVI пролунала тоді, коли йшлося про партнерство держави та громадського сектору. Наталія Тулінова наголосила:

«Наш досвід показує: коли держава і громадський сектор об’єднують зусилля, виникає модель спільної відповідальності та дій. У кризових умовах фонди можуть оперативно закривати логістику, постачання й комунікацію з донорами, а держава забезпечує інтеграцію, стандарти та масштабування рішень. Це поєднання працює – і саме воно сьогодні є тим інструментом стійкості, який цікавить наших польських колег».

У числі практичних порад були не лише технології й логістика – головний акцент  на людині: на навчанні медиків, на групах підтримки, на індивідуальній психологічній допомозі, на ретритах для команд. Під час війни, коли медична мережа зазнає постійного стресу, інвестиції у професійний та емоційний ресурс персоналу стають питанням виживання системи. Цей аспект викликав активну дискусію з польськими колегами, які шукали, як інтегрувати такі практики у власні плани підготовки до криз.

На конференції польські спікери прямо говорили про те, що події на східному кордоні змінюють уявлення про безпеку та планування. Заступник кафедри невідкладної медичної допомоги у Варшаві підкреслив: потрібно «відкрити очі» і вчитися на досвіді України. У цьому контексті виступ Наталії було наче запрошенням до співпраці: приймати адаптивні моделі, інвестувати у цифрову прозорість, готувати логістичні коридори та навчати персонал. Мають значення також приклади масштабної медичної евакуації та міжнародної координації, про які на заході говорило багато сторін. 

Головна ідея, яку Наталія донесла до польської аудиторії, проста й потужна: у хаосі війни можна будувати систему; у недовірі – створити довіру; без ресурсів – залучити мільйони. Із цими принципами ZDOROVI уже показав конкретні результати. 

Польські учасники конференції – керівники медицини катастроф, епідеміологи, представники урядових структур – високо оцінили той факт, що українська громадська організація змогла не просто адаптуватися до умов хаосу, а й побудувати системні рішення, які можна інтегрувати в державну модель.

Важливо, що польська сторона відверто говорила: український досвід – це не лише уроки виживання, а й цінний практичний ресурс для країн, які мають бути готовими до нових викликів. Учасники конференції – зокрема заступниця міністра охорони здоров’я Польщі Катажина Кацперчик та керівники департаментів медичного реагування – наголошували, що Польща вже вивчає українські практики, готуючись до потенційних криз на своєму східному кордоні.

ZDOROVI повертаються з Варшави з новими контактами та запрошеннями до співпраці. А головне – з підтвердженням: досвід громадянського суспільства України сьогодні є однією з найважливіших інвестицій у безпеку й здоров’я всього регіону.