Ультиматум убивці: на підставі чого Путін виставив Україні новий капітуляційний дедлайн

Відповідаючи у середу, 1 квітня, на запитання журналістів, президент Зеленський серед іншого повідомив про те, що російська сторона дає Києву два місяці, щоб виконати вимогу вивести ЗСУ з контрольованої Україною території Донбасу. Утім такий сценарій він назвав нереальним. "Я здивований, як можна досі в це вірити", - заявив глава держави. І знову-таки 1 квітня за підсумками наради з головкомом ЗСУ Олександром Сирським він написав у своєму Telegram-каналі, що «зараз ситуація на фронті є досить напруженою».

На болотах тим часом, коментуючи пропозицію Зе про великоднє перемир'я, вустами путінського спікера Пєскова заявили, що Москва не побачила в ньому чітко сформульованої ініціативи.

«Зрозуміло, що київський режим відчайдушно потребує перемир'я, будь-якого перемир'я, тому що динаміка на фронтах, яка, до речі, моніториться не лише нашими фахівцями, а й закордонними, свідчить про те, що російські війська — десь швидше, десь повільніше, але по всій лінії фронту просуваються вперед», - зазначив Дмитро Пєсков. При цьому він додав, що російська сторона чекає від Банкової на необхідні політичні кроки, без яких врегулювання виявиться неможливим.

«Ми ще раз повторюємо: Зеленський має взяти на себе відповідальність і ухвалити відповідні рішення, щоб ми вийшли на мир, а не на перемир'я. Щодо двох місяців, тут справа не в двох місяцях. Зеленський має вже сьогодні ухвалити рішення про те, щоб українські війська залишили територію Донбасу та вийшли за межі адміністративних кордонів Донецької народної республіки», — самовпевнено резюмував кремлівський трубадур.

На цьому тлі заступник голови росМЗСу Михайло Галузін заявив про те, що переговори у форматі Україна—США—РФ стоять на паузі у зв'язку з війною в Перській затоці, проте Москва розраховує на їхнє продовження з «субстантивним порядком денним». За словами росдипломата, РФ виходить із необхідності вести діалог у рамках тристороннього формату на базі тих домовленостей, «які були досягнуті президентами Росії та США на Алясці 15 серпня минулого року».

«Американці запропонували певні ідеї компромісного характеру. Ми ці ідеї прийняли, погодились із ними. Важливість цих ідей у тому, що вони концентруються на головному — на причинах конфлікту та необхідності їх усунення і на ситуації на землі. І тепер завдання полягає в тому, щоб американці досягли згоди у української сторони на ці пропозиції», - зазначив Галузін.

Тобто, як бачимо, країна-агресор знову і знову під нібито новим соусом намагається продати прострочену страву Анкоріджу. Водночас і тут слід віддати належне дипломатичним зусиллям Зеленського, Київ 1 квітня провів цілу серію важливих комунікацій. Зокрема, президент переговорив із прем'єрами Великобританії та Нідерландів, а потім із головними американськими переговорниками – «зятьком і Вітьком», як їх саркастично називає західна преса.

«Хороша розмова з представниками президента Трампа Стівеном Віткоффом та Джаредом Кушнером. Сенатор Ліндсі Грем та генеральний секретар НАТО Марк Рютте також були на дзвінку. Вдячний усім за роботу, щоб знайти правильні рішення, і Україна цінує всі зусилля Америки, спрямовані на встановлення гідного миру. Домовилися, що наші команди будуть у постійному контакті найближчими днями, щоб посилити документ щодо гарантій безпеки між Україною та Сполученими Штатами. Саме це може прокласти шлях до надійного завершення війни. Дякую!», - розповів за фактом нинішній господар Банкової.

Керівник Інституту світової політики Віктор Шлінчак, коментуючи дані дипломатичні перипетії, зокрема нові-старі «хотілки» Кремли, констатує: «Москва знову оголошує про якісь міфічні дедлайни для укладання мирної угоди. Слухаєш це – і вже навіть не смішно, що вони знову придумали з тимчасовими рамками. Бо скільки вже цих дедлайнів малював Кремль – і сам тут же демонстрував, що готовий воювати вічно – до досягнення всіх цілей СВО, бо щось не складається із залякуваннями. Спершу був Київ «за три дні». Потім сакральне для Москви 9 травня, під яке Путін думав намалювати перемогу. Потім Бахмут, який подався чи не як ключ від усього Донбасу. Потім Авдіївка, яку також намагалися продати як переломний момент. Тепер нова серія».

Аналізуючи, чому саме зараз із подачі країни-агресора виник новий термін, експерт зазначив: «Трамп у своїй війні – і росіяни хочуть у цей момент переконати його, що треба далі дотиснути Україну, щоб Дональду було про що говорити на виборах. Ще одна спецоперація, взята на озброєння московськими переговорниками. Причому щоразу путінський режим представляє дедлайни з таким виглядом, що час працює виключно на Москву. Хоча за ці роки тренд набув протилежного напрямку. Росії почало дуже дорого воювати. Тому, коли Москва знову починає розповідати про тих, хто «вирішує два місяці», це вже нікого не лякає. І вже навіть не дивує. Все, що вони могли здивувати, вже було. І?».

У свою чергу, політолог і воїн ЗСУ Кирило Сазонов робить наступний акцент: «Приголомшливий у своїй тупості ультиматум озвучив Кремль Україні. Кажуть, Україна має два місяці, щоб вийти з території Донецької області. Якщо не підете – будуть інші умови миру. Я вже не знаю, якою мовою та з якою гучністю має прозвучати «Ні», щоб до них дійшло, але справа зараз навіть не в нашій відмові. Мені цікаво, що стоїть за цією туманною загрозою – «будуть інші умови миру». Які? Тобто ми маємо два варіанти, це зрозуміло. Ми можемо завтра самі без спротиву піти з Донбасу, повністю віддати його Росії. І вони його захоплять одразу, без втрат та праці. Це перший варіант. А можемо не втекти. І тоді вони боротимуться за Костянтинівку, Дружківку, Слов'янськ та Краматорськ. За Святогірськ, за… та ще й за багато невеликих населених пунктів. І за два місяці вони точно не матимуть змоги захопити Донецьку область. Це всім очевидно – не та швидкість просування, немає таких резервів, щоб зазнавати втрат, як у Бахмуті чи Авдіївці. Тобто за два місяці вони втратить багато людей, ту техніку, яку сюди кинуть, але так і не захоплять рештки Донецької області. Це є інші умови? Згоден – інші».

«Щодо натяків, що якщо ми вийдемо з Донецької області, то війна завершиться. Щось я не бачив поки що навіть проектів відмови Держдуми Росії від території Запорізької та Херсонської областей. Вони у складі Росії за їхньою Конституцією, все після фейкових референдумів проголосовано та підписано. З погляду кремлівських юристів – території цих областей належать Росії. А ми їх просто окупували. Ми з досвіду знаємо тактику Кремля. Якщо вони можуть щось взяти силоміць – мовчки беруть. Ні про що не домовляються. А пропонують домовитись лише тоді, коли силою не можуть. Тож наша відповідь очевидна. Малюємо індіанське національне житло. Фігвам називається. Або російський військовий корабель. Так навіть зрозуміліше», - підсумовує Кирило Сазонов.

Загалом, як українські, так і західні експерти вважають, що своїм черговим тимчасовим ультиматумом Путін намагається запудрити мізки головному мешканцю Білого дому. І ще раз: дуже добре, що Київ, заручившись «свідками» в особі Рютте, Стармера та Роба Йеттена гарячими слідами примітивно-нахабного енного за рахунком ультиматуму Москви, переговорив з тандемом Віткофф-Кушнер. У даному контексті є надія, що цей дует хоч щось об'єктивне вкладе до трампівських вух.