В український кінопрокат вийшов фільм "Дім Гуччі"

Скажімо відразу - "Дім Гуччі" Рідлі Скотта, якому 30 листопада виповнюється 84 роки, може сподобатися далеко не всім, як далеко не всім сподобався ще один його фільм, про який ми нещодавно писали - "Остання дуель". (До речі, в обох фільмах одну з головних ролей грає Адам Драйвер). Щоправда, "Остання дуель", якщо підходити до фільму виключно з фінансової точки зору, просто провалилась у прокаті, а "Дому Гуччі", судячи з успішного старту, це не загрожує. Це і зрозуміло - історія вбивства в 1995-му році Мауріціо Гуччі (Адам Драйвер) на замовлення його колишньої дружини Патриції Реджані (Леді Гага) не порівняти з середньовічною історією, яка лягла в основу "Останньої дуелі".

В іншому ж фільми схожі своєю режисерською майстерністю. "Дім Гуччі" - з тих небагатьох фільмів, на яких можна вивчати, наприклад, як працюють з акторами. У руках 83-річного Скотта 81-річний Аль Пачіно (Альдо Гуччі), який останніми роками "вилазив" (і не завжди вдало) виключно на своїй харизмі, знову став чудовим актором. 73-річний Джеремі Айронс (Родольфо Гуччі), що називається, "зі слідами колишньої краси", залишається, незважаючи на те, що виглядає навіть старшим за свої роки, витонченим аристократом. Леді Гага (Патриція Реджані), жінка з нижчого середнього класу, що одружила на собі героя Адама Драйвера, практично не змінюючись зовні, то стає бізнесвумен з крижаним поглядом, то знову, коли Мауріціо кидає її з донькою заради інтелігентної коханки, перетворюється на зневірену скандальну напівселянку .

Втім, фільм цікавий не тільки цим і навіть не стільки цим, а тим, як точно і вміло Скотт препарує режисерським скальпелем бізнес-історію модного будинку, який сьогодні оцінюється в $60 млрд., і в якому, незважаючи на назву бренду, не залишилося жодного представника сімейства Гуччі. "Дім Гуччі" - це певною мірою підручник не тільки того, як ведеться бізнес у фешн-індустрії, а й злиття та поглинання в середовищі великого бізнесу в принципі.

Можливо, саме через всю цю майстерність Скотта фільм трохи холоднуватий. Актори грають стримано (виняток - хіба що Леді Гага через специфіку своєї ролі), незважаючи на всі скандали, у ньому протягом двох з половиною годин навіть посуд не б'ють (ні, таки один раз б'ють). Тобто Скотт не відчуває необхідності, як це роблять недосвідчені режисери, для того, щоб підвищити емоційну температуру в залі для глядачів, підняти градус акторської гри на екрані. Ну так і "Мона Ліза" Леонардо да Вінчі просто сидить, а не розмахує руками - ажіотаж навколо неї створює імідж картини та ім'я її художника. А в "Домі Гуччі" гучних імен достатньо.

Фото: Twitter