В український прокат повторно вийшов найкращий фільм 2015 року

"Керол" - приклад того, як у одного і того ж режисера, в даному випадку - Тодда Хейнса, можуть виходити різні за рівнем фільми. На початку грудня ми писали про його фільм "Травень, грудень", заснований на реальних подіях у США, коли 34-річна біла американська вчителька схилила до сексу свого 12-річного учня корейського походження.

До рівня "Керол" він явно не дотягнув, що в черговий раз доводить, що вигадка (стрічка "Керол" заснована на романі Патриції Хайсміт, яка взагалі-то знаменита зовсім іншим - серією детективних романів про "містера Ріплі") часто буває цікавіше дійсності.

Що стосується безпосередньо "Керол", то це, як сказали б раніше, теж фільм "про заборонене кохання" двох жінок (Воно вже давно перестало бути забороненим, але події фільму відбуваються в Нью-Йорку в 50-х роках двадцятого століття). Можливо, інтерес Хейнса до таких сюжетів пояснюється тим, що він сам - відкритий гей, але це вже деталі. Хоча і в цьому сенсі треба відзначити, що Лондонський ЛГБТ-фестиваль визнав "Керол" найкращим фільмом про одностатеве кохання.

Знову (а для багатьох – вперше) побачити цю визначну за всіма параметрами роботу на великому екрані – відмінний шанс. Додамо, що, як і у всякому шедеврі, у "Керол" є своя таємниця. Наприклад, якби, як спочатку планувалося, роль Терез дісталася б не Руні Мара, а Мії Васіковскі, то на екрані були б просто дві блондинки, дуже схожі одна на одну зовні, хоч і з великою різницею у віці.

А так - різниця у віці залишилася (Бланшетт старша за Мару на 16 років), що додає до кохання героїнь ще й крапельку материнського почуття, але Мара своєю підлітковою незграбністю (при тому, що під час зйомок було вже 29 років) становить різкий контраст з доглянутою і вже в'янучою красунею у виконанні Бланшетт. І це робить "хімію" в їх стосунках більш правдоподібною - адже у коханні ми шукаємо в інших те, чого немає (чи вже немає) у нас самих.

Фото: IMDb