Як мислить Майдан

Є якісь інваріанти різних національних традицій мислення. Те, навколо вони крутяться, - повторюваний стиль, подразники, теми, спокуси, травми.

У французів, наприклад, вічне протистояння центру та меж. Є ті, хто починає з центру (Декарт чи Руссо, наприклад), і все виводять з одного джерела. Є ті, хто починає з меж (Монтень, Камю, Дерріда), намагаючись кинути виклик центру -- це мислення - дзеркало політичної традиції, де є Париж, а є околиці: передмістя, Бретань, Алжир, Індокитай і тд. Є монарх, а є кола навколо нього

У німців центру немає. Є центри, в множині. Як середньовічні міста, які боряться між собою. Тому німецьке мислення ніколи не починає з центру, воно починає з кількох центрів одночасно. І спіраллю в'ється між ними, як змія. Такий Лютер, такий Гегель (і вся німецька діалектика), такий Ніцше

Англійці і частково американці - це емпірика. Причому імперська емпірика. Дилеми про "центр-межі" чи "множинність центрів" їх взагалі не цікавлять. Їх цікавить множинність емпіричного досвіду, і спроба його описати. Імперська емпірика - бо в цьому розмаїтті досвіду має бути справжній імперський обшир. Від Індії до Африки і від Перу до Східної Європи

А що ми? у нас немає дилеми центр-межі; у нас немає імперського обширу, у нас немає міст як метафори стабільної багатоцентровості. У нас, натомість, є метафора громади. Яка тягнеться крізь багатьох авторів і крізь століття. Головне в питанні громади - це як об'єднуються (чи роз'єднуються) конкретні люди в спільноти. Добровільно, поза інституціями, поза логікою держав, поза логікою міст чи імперій. Просто люди.

Так мислить Кирило-Мефодіївське братство з його ранньохристиянською утопією. Так мислить Драгоманов з його ідеєю української анархії (яка є теоретичною основою сучасної реформи децентралізації). Так мислить Винниченко з його ідеєю кооперативної економіки (конкретні заводи належать конкретним спільнотам робітників). Так мислить Майдан.

Наше мислення сфокусоване на дилемі індивід-громада. Його плюс - в його антимонархічності (це те, що нас відрізняє від російського політичного проєкту). Його мінус - в його немасштабності. Бо державу ми постійно мислимо в термінах індивід-громада. І кожна нова влада (і нинішня зокрема) намагається побудувати свою маленьку громаду

Як зберегти свободу, яка міститься в цій орієнтації на індивіда і громаду, але все ж збільшити масштаб і додати сюди системи та інституції: ось наш великий виклик

Взято з Facebook

Фото: Facebook