За що в Стародавньому Римі розпинали собак

У 390 році до н. е., коли галли раптово напали на Рим, більшість жителів міста втекли, а ті, що залишилися, замкнулися в Капітолійському храмі. Сім місяців тривала його облога, і одного разу вночі галли наважилися на штурм. Вони вже почали безшумно підніматися приставними сходами, але священні гуси при храмі богині Юнони почали реготати, розбудивши римську варту. Атаку вдалося відбити, і з того часу увійшла в побут приказка «Гуси врятували Рим».

Собаки ж в ту ніч показали себе не з кращого боку — вони мирно спали, поки вороги дерлися по стінах. На згадку про це в Римі народилася щорічна традиція — з Капітолійського пагорба спускалася процесія з розп'ятої собакою, за якої з пошаною несли гусей, одягнених в пурпурні і золоті тканини.

Маршрут проходив через храм Ювентуса (бога молодості) і храм Суммануса (бога нічного грому). Плутарх пояснював безпечність собак тим, що галли нагодували охлялих за місяці облоги тварин, але факт залишається фактом — зі своїми сторожовими функціями пси не впоралися.

У Римі досить широко використовували собак для охорони будинків і майна, а також в гладіаторських боях, так що інцидент під час облоги Капітолію можна вважати прикрою випадковістю. На жаль, римляни виявилися злопам'ятними, і звичай supplicia canum («покарання собак») надовго увійшов в життя Вічного міста.

На ілюстрації: бронзова голова пса. Художній музей Волтерс, США