Зірці Голлівуду 70-х років Малькольму Макдауеллу виповнилося сьогодні 80 років

Про Малькольма Макдауелла, якому сьогодні виповнилося 80 років, не можна сказати, що він був у кіно актором-щасливчиком (хоч і зіграв у однойменному фільмі, про який далі). Так, можливо, найкраща його роль у кіно, Калігула (знову ж таки - в однойменному фільмі Тінто Брасса, про який - далі) забута через те, що продюсер фільму Боб Гуччіоне, видавець "Пентхауса", додав до чудового масштабного історичного кінополотна кілька порнографічних сцен, чим поховав його для серйозного кінематографа . Втім - не назавжди: цього року перемонтованого "Калігулу" показали на кінофестивалі Канна.

І все-таки сучасному молодому кіноглядачеві важко уявити, що на початку 70-х років Малькольм Макдауелл вважався одним із найперспективніших кіноакторів у світі. Почалося все 1971 року з "Заводного апельсина" (назву екранізації однойменного роману Ентоні Берджесса перекладали ще й як "Механічний апельсин"), який став тоді в Україні та інших тепер вже колишніх республіках в офіційній пресі символом "жорстокості та збоченості західного світу".

Романа при цьому, природно, ніхто не читав (та він і не міг ніяк потрапити сюди на той час), а ось фільм Стенлі Кубріка бачили - але лише "обрані". Вже ніхто не пам'ятає, як він потрапив за "залізну завісу", можливо, його привозили на якийсь фестиваль або на якусь іншу подію, але, як було в ті часи, з нього нелегально зняли чорно-білу копію (так званий контратип), яку потім показували професіоналам кінематографістам у будинках кіно та переглядових залах кіностудій. Макдауелл зі своїми незвичайними обличчям і божевільними очима, який грав у цій антиутопії "ідейного садиста", був, як то кажуть, на своєму місці - і від нього чекали багато чого.

Натуралістична жорсткість (втім, не вигадана, а "за Світлонієм") та "естетика потворного" вражала глядача навіть більше, ніж еротика, якої, до речі, було не так вже й багато - дійшло до того, що, як вже було сказано, Боб Гуччіоне усунув Брасса від роботи і сам зняв шість хвилин чистої порнографії. Брасс подав на нього до суду, у Відал зняв своє ім'я з титрів. Найголовніше для нас те, що Калігулу, який був божевільним, мав грати актор, який змусить глядача повірити в це божевілля. Звичайно, запросили Макдауелла, якому на той час було вже 35 років - при тому, що справжній Калігула прожив всього 28, а його історію нам показують (фільм йде дві з половиною години) з 25-річного віку.

Ось, власне, і все. Макдауелл знімався і далі, але подальші його ролі навіть поряд не стояли за громадським резонансом зі згаданими. Чому – краще запитати у режисерів, А актор, за рідкісними винятками (кажуть, Сталлоне навіть диктував операторам, у якому ракурсі його знімати) – істота підневільна. І правильніше було б назвати Макдауелла не зіркою, а кометою, що промайнула в небі, залишивши після вибуху довгий хвіст прохідних ролей.

Фото: Малькольм Макдауелл у "Калігулі" YouTube