Золото Полуботка: обіцяного 300 років чекають?

Син переяславського полковника, наказний гетьман Павло Полуботок вважався одним з найбагатших людей свого часу. Відомо, що йому було даровано царською милістю понад 200 дворів. В результаті створення Малоросійської колегії і палацових інтриг Полуботок опинився в опалі, був ув'язнений Петром I в Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі, де і помер.

Згідно з легендою, незадовго до цього він встиг переправити золотий запас козацької старшини до Лондона (200 000 золотих червінців в бочках), нібито заповівши 80% багатств на потреби майбутньої Української держави, а решта — своїм нащадкам. Відомості про банк, в якому були розміщені козацькі активи, розходяться — в різних джерелах згадується як Банк Англії, так і Банк Ллойда або Британської Ост-Індської компанії.

Кілька російських імператорів намагалися повернути ці кошти в Росію, як і сотні нащадків гетьмана, що пред'являли свої права на частину легендарного золота. У 1908 році 350 його спадкоємців провели в Стародубі свій з'їзд, делегувавши 25 осіб в Лондон для вирішення справи на свою користь. До архівів і банківських документів візитерів, зрозуміло, не допустили. У тому ж році Міністерство закордонних справ Росії доручило посольству в Лондоні впритул зайнятися питанням повернення багатств Полуботка. Втім, золото британці так і не знайшли...

У 1922 році Остап Полуботок, який мешкав у у Бразилії та називав себе прямим нащадком гетьмана, звернувся до дипломатичного представника Радянської України у Відні та запропонував передати право на отримання міфічних грошей УРСР за один відсоток від величезної суми. Посланником, до речі, був син класика української літератури — Юрій Коцюбинський, який клюнув на пропозицію, приїхав з Відня до тодішньої столиці України — Харківа, але ...важко захворів. За справу взявся добрий приятель українського консула у Відні — співробітник МЗС Австрії, котрий навіть зустрівся з представником Bank of England. Британець відповів, що, по-перше, його країна не визнає Радянську Україну суверенною державою, а по-друге, Сполучене Королівство просто не в змозі виплатити таку суму. Чи означало це непряме підтвердження того, що чутки про золото не безпідставні?

Є відомості, що переговори з цього питання з Британією впродовж багатьох років вела Інюрколегія СРСР і що вона нібито відмовилася від «законно належних» багатств в обмін на списання радянських боргів Сполученому Королівству.

Не забували про скарби Полуботка і в Україні. У 1990-му поет Володимир Цибулько заявив в Києві, що в разі повернення золота на кожного жителя 52-мільйонної тоді України припаде до 38 кг. благородного металу. За розпорядженням Верховної Ради було створено комісію на чолі з відомим істориком, академіком Тронько і ...знову усе закінчилося нічим.

Розмови про золото Полуботка починаються щоразу, коли пошуки раціональних інструментів економічного зростання заходять в глухий кут. Звичайно, хотілося б вирішити одним махом проблеми, що накопичилися в країні, та ощасливити співгромадян звалившимся з неба багатством. Щоправда, з кожним роком ця надія все примарнішає. Так що доведеться засукати рукава.

Максим Суханов, Lenta.UA

На заставну фото: «Петро I відвідує Полуботка в Петропавлівській фортеці», худ. В. Волков