20 серпня 1969 року The Beatles востаннє працювали разом

Ознаки розколу між «бітлами» з'явилися ще під час запису роком раніше їхнього подвійного альбому The Beatles, який прийнято називати просто «Білим альбомом» через суцільну білу обкладинку, на якій дрібним шрифтом написано назву гурту. (Є колекційні екземпляри, на яких і ця назва не написана, а витіснена такими ж білими літерами).

Деякі треки музиканти записували у неповному складі, а Леннон та Маккартні часто працювали порізно, кожен зі своїм звукоінженером. Леннон постійно приводив Йоко Оно до студії звукозапису на вулиці Abbey Road (пішохідний перехід до студії потрапив на обкладинку альбому), причому вона знаходилася там навіть під час запису, що, природно, дратувало решту «бітлів». А коли Йоко захворіла, Джон просто в студії поставив їй ліжко.

У цій напруженій обстановці суперечності, які існували й раніше, але згладжувалися, вилізли назовні. Так, наприклад, Пол назвав Рінго Старра під час запису однієї з пісень примітивним барабанщиком і той, образившись, пішов, очікуючи, що за ним вдадуться. Але - не прибігли, а Джон, Пол і Джордж спочатку обходилися без нього, хоча потім і вибачилися.

Проте останній «бітлівський» альбом Abbey Road (хронологічно він був записаний пізніше за композиції з альбому Let It Be, що вийшов після Abbey Road) і особливо його сторона B демонструють таку досконалість, через яку навіть виникла гіпотеза: мовляв, музиканти розійшлися саме через те, що зрозуміли – краще, залишившись разом, вони вже нічого не зроблять, і тому кожному треба шукати свій шлях.

Чи могли вони уявити все це, коли записували в 1967-му році жартівливу пісеньку When I'm Sixty-Fou, що починалася словами «коли я стану старим і облисію»? Життя, як завжди, виявилося фантастичнішим за будь-які сценарії.