26 квітня 1964 року у продаж надійшов перший довгограючий диск The Rolling Stones

За іншими даними, перший довгограючий диск The Rolling Stones, який називався просто The Rolling Stones, вийшов у продаж 16 квітня 1964-го. Але що дивуватися різночитанням, якщо, як ми раніше розповідали, навіть самі "роллінги" не пам'ятають, наприклад, склад, в якому грали свій перший концерт, що відбувся в лондонському клубі джаз-клубі Marquee 12 липня 1962-го року. Дата, правда, тут вказана точно завдяки програмі, що збереглася.

Фінансувала запис фірма Decca, логотип якої добре пам'ятний українським "олдовим" меломанам 60-х-70-х років - значна частина рок-дисків, за які вони тоді платили на "товкучках" половину, а то й більше зарплати інженера за місяць, було записано цим лейблом. До речі, ця сама Decca роком раніше допустила помилку, яка назавжди залишиться в її історії – відмовила у записі їх першого альбому The Beatles, заявивши, що гітарні гурти вже виходять із моди.

Згадка The Beatles тут невипадкова - як добре знають шанувальники обох гуртів, та й просто знавці історії рок-музики, імідж ранніх The Rolling Stones спеціально будувався як контраст до "бітлів". За легендою, тодішній менеджер дебютантів Ендрю Олдем вирішив, що вони стануть "брудними хлопцями" - на відміну від "чистеньких" The Beatles. Слова "за легендою" ми вживаємо тому, що Олдем народився в січні 1944 року і, отже, був молодшим, нехай і на кілька місяців, Міка Джаггера, Кітом Річардса і на два роки - тодішнього лідера The Rolling Stones Брайана Джонса.

У віці 18-20 років навіть така різниця важлива і тому важко віриться, що Олдем, який був менеджером The Rolling Stones до 1967 року, зміг відразу взяти хлопців у "залізні рукавиці". Тим часом, йому приписується прямо-таки демонічна роль - мовляв, саме він прибрав з The Rolling Stones клавішника Іена Стюарта, який не вписувався в новий імідж, сприяв тому, щоб лідерські позиції в групі перейшли від Джонса до пари Джаггер-Річардс і, крім цього, закривав цю пару на ніч разом, вимагаючи, щоб вони створювали пісні як Леннон і Маккартні.(Олдем, до речі, до "роллінгів" відповідав за зв'язки з пресою у "бітлів", але, знову ж таки, говорити всерйоз про це, коли вони тільки починали, а йому було 18 або трохи більше, навряд чи можливо). Хоча, звичайно, все може бути - та й чи так це важливо майже через шістдесят років?

Повертаючись до диску, відзначимо, що на час його запису у The Rolling Stones вже вийшли три сингли, які до їх дебютного альбому не увійшли (такою була тоді маркетингова практика, яка вже через кілька років швидко змінилася). І, знову ж таки, нікуди не уникнути порівняння з The Beatles, у яких на той час вийшли вже три альбоми. Однак якщо говорити про саму музику, то тут на "ролінгів" не могли вплинути ні "бітли", ні Олдем - їх стиль, що спирається на американський блюз, склався вже до цього часу і залишається досі незмінним.

Проте (а, можливо, саме тому - американці могли сприйняти молодих англійців лише як наслідувачів) в американському хіт-параді The Rolling Stones посів лише 11-те місце. Натомість у британському – перше, на якому протримався з 2 травня по 25 липня 1964 року.

Фото: Вікіпедія