Актриса і співачка Джейн Біркін розповіла, як записувала одну з найзнаменитіших пісень минулого століття Je t'aime ... moi non plus

Як ми вже розповідали в статті , присвяченій дню народження Сержа Генсбура (і це, до речі, особливо актуально у випадку з його знаменитою і забороненою в свій час в багатьох країнах піснею Je t'aime ... moi non plus), весь його публічний образ не викликає особливої довіри. Починаючи вже з того, що 2 квітня 1928-го року народився не Серж Генсбур, а Люсьєн Гінзбург, хлопчик з інтелігентної музичної сім'ї, що в дитинстві слухав, як його тато грає вдома на піаніно Баха і Вівальді. Але, коли хлопчик виріс, то зрозумів, що з його зовнішністю на роль романтичного художника (а він малював, писав вірші і музику) претендувати смішно - і вирішив стати хуліганом в мистецтві.

Їй, молодій актрисі і співачці, потрібна була пісня, яка б зробила її відомою, і вона попросила про це Генсбура, який став на той час її цивільним чоловіком. Він дав їй прослухати запис з Бардо і запропонував перезаписати Je t'aime ... moi non plus вже з нею. Як Біркін зараз розповідає, вона, як і Генсбур, розуміла, що у пісні такий потужний потенціал, що вона обов'язково повинна з'явитися на публіці. А оскільки вона була дуже закохана в Сержа, то не хотіла, щоб він заспівав Je t'aime ... moi non plus, як вона зараз говорить, «зачинений в студії з красунею на кшталт Мірей Дарк».

Зараз, коли сама Біркін давно вже визнана секс-символом і встигла стати забутою в цій якості, такі визнання слухаєш з посмішкою. Але тоді юна Джейн ще була пай-дівчинкою, яку Бріжит Бардо називала «вівцею з кошиком». Саме цей, з Біркін, запис пісні з'явився на світ, зайняв перші рядки в хіт-парадах багатьох країн, і в багатьох країнах був заборонений через занадто відверте імітування Біркін сексуальної поведінки. Хоча, як ми вже відзначили вище, з точки зору офіційної моральності все було в порядку - Біркін була в неофіційному шлюбі з Генсбуром, який тривав до 1980-го року.

Фото: Twitter