Антилідерство у дії: як Трамп «закопує» позиції США

У межах святкування 35-річчя незалежності України в Києві пройшло засідання відомої «коаліції охочих», що складається, нагадаємо, з понад 30 країн, які системно підтримують воюючу Україну. Частина лідерів коаліції були присутні на засіданні, приїхавши безпосередньо до української столиці, інші (наприклад, президент Франції пан Макрон) – приєдналися відеозв'язком. Традиційно такого роду засідання зі зрозумілих причин проходять у закритому режимі, проте за їхніми підсумками учасники оприлюднюють підсумкове комюніке, яке в принципі є досить чітким маркером того, в якому напрямку мають намір рухатися союзники України.

Цього разу головував на засіданні «коаліції охочих» або, як її ще називають, «коаліції рішучих», новоспечений британський прем'єр, 56-річний Енді Бернем. Вельми символічно, що, отримавши лише кілька тижнів тому ключі від резиденції на Даунінг-стріт, 10, свій перший міжнародний візит він здійснив саме в Україну.

З урахуванням головування на «коаліції рішучих» пана Берна, не дивно, що текст підсумкової заяви оприлюднили саме на сайті уряду Сполученого Королівства.

У документі, серед іншого, лідери засуджують систематичні удари РФ, що посилюються, по українських містах, критичній інфраструктурі, цивільних об'єктах та об'єктах культурної спадщини, «які останнім часом призвели до найбільшої кількості жертв серед цивільного населення за час повномасштабної війни».

Окремо учасники засідання підкреслили, що Україна однозначно має право захищатися в загарбницькій війні, яку розпочала проти неї Росія, і що погрози Москви не втримають їх від підтримки України. «Лідери висловили рішучість збільшувати військову підтримку України, зміцнювати її протиповітряну оборону в пріоритетному порядку, покращувати співпрацю з її ОПК та ділитися відповідними технологіями, зокрема в межах «антибалістичної коаліції», – йдеться в заяві.

Крім цього, у межах нинішньої зустрічі «охочих» було вирішено: посилювати санкції проти російського ОПК і тих, хто підтримує його функціонування; забезпечити негайну енергетичну підтримку України для підготовки до наступної зими; підтримувати економічну стійкість України в умовах спроб РФ заблокувати експорт через чорноморські порти; протидіяти російському «тіньовому флоту». До слова, за оцінками учасників формату «охочих/рішучих», спільні кроки в питанні «тіньового флоту» країни-агресора РФ за весь час повномасштабної війни не дозволили Росії заробити близько $495 мільярдів.

«Лідери позитивно оцінили готовність президента Зеленського розпочати змістовні мирні переговори для досягнення комплексного, справедливого та довгострокового миру, а також закликали РФ погодитися на повне, негайне та безумовне припинення вогню, починаючи з лінії бойового зіткнення. Коаліція продовжить готувати розгортання багатонаціональних сил в Україні на час, коли відбудеться надійне припинення бойових дій – у межах ширшого комплексу політично та юридично обов'язкових гарантій безпеки для забезпечення майбутньої безпеки та процвітання України», – резюмується в заяві учасників «коаліції рішучих».

Дещо пізніше президент Володимир Зеленський уточнив, що під час засідання коаліції Україну «суттєво підтримали військовими, а також енергетичними пакетами». Нинішній господар Банкової також зазначив, що попросив провести наступне засідання в цьому форматі восени поточного року й додав, що лідери-учасники координуватимуть свої дії зі Сполученими Штатами.

Тим часом, за великим то рахунком роль США тут взагалі незрозуміла і зводиться до формули «між там і тут». Формально Штати не є повноцінними учасниками коаліції, однак, вивчаючи її рішення, повсюдно висувають свої «хотілки» або ж, навпаки – табу.

Цього ж разу Вашингтон зайняв максимально пасивну позицію. Мало того, що США на офіційних заходах, приурочених до 35-річного ювілею незалежності України, були представлені (при всій повазі, безумовно), парою-трійкою конгресменів, так Вашингтон спочатку вирішив навіть не направляти до Києва привітання від першої особи. Замість Трампа Україну, причому, вельми шаблонно і тривіально привітав «від імені Сполучених Штатів» американський держсекретар. Однак пізніше стало відомо, що Трамп все-таки привітав Україну. Щоправда, листом.

Що ж до глави Держдепу, то той все-таки озвучив привітання публічно. «Сполучені Штати віддані суверенітету України та продовжують докладати зусиль для підтримки переговорного врегулювання російсько-української війни, яке забезпечить тривалий і міцний мир», – заявив, зокрема, Марко Рубіо. Він підкреслив, що в цей День незалежності, коли українці вшановують історію своєї країни та відзначають свою мужність, інноваційність і стійкість, Сполучені Штати ще раз підкреслюють свою «тверду відданість зміцненню наших економічних та оборонних зв'язків і прокладанню шляху до миру та процвітання для обох наших народів».

На цьому тлі декларованих американською стороною миротворчих зусиль, було відкладено довгоочікуваний візит в Україну спеціальних представників президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. Цей дует, зазначимо, їде-їде і ніяк не доїде до Києва ще з весни. Взагалі, ні Віткофф, ні зять Трампа, будучи головними «миротворцями», за чотири з половиною роки жодного разу не були в Україні, відвідуючи при цьому систематично путінську Росію.

Журналіст «Радіо Свобода» Алекс Рауфоглу, посилаючись на інформовані джерела, написав у соцмережі X, що поїздка Віткоффа та Кушнера в Україну «трохи відкладена, але не скасована». При цьому джерела пояснили це посиленням ракетних і дронових ударів по Києву минулого тижня. Ну, тобто, виходить, що ціла низка світових лідерів, починаючи від британського прем'єра Берна, закінчуючи тендітною президенткою Молдови пані Санду атак рашистів не бояться і до Києва їдуть, а емісари наймогутнішої країни світу ховають голову в пісок. До слова, їхній нещодавній колега по владному цеху – експостпред Трампа по Україні, 82-річний Кіт Келлог спокійно здійснив у ці дні візит в Україну, де зустрівся з президентом Зеленським та іншими високопосадовцями.

Нагадаємо, наприкінці липня провідні західні медіа в унісон повідомляли, що спецпредставники президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер відвідають Київ під час святкування Дня незалежності України. Як бачимо, цьому владному американському тандему, як і поганому танцюристу, завжди щось заважає.

У цьому контексті слід звернути увагу на якийсь безперервний хаос, якщо не сказати повний бардак, що відбувається в посольстві США в Києві, яке нещодавно знову змінило очільника.

Схоже, ситуація навколо керівництва американської дипломатичної місії в Україні перетворилася на затяжну кадрову кризу. Повноцінного, затвердженого Сенатом посла США в Україні, нагадаємо, немає з весни 2025 року. Дипмісію очолює низка тимчасових повірених, які змінюють один одного. І ось, не далі як 23 серпня на посаду заступив уже третій за рахунком керівник за нинішнє літо – кар'єрний дипломат Пол Г'юстон. Втім, про все по порядку.

Отже, після скандальної перепалки в Білому домі президентів Володимира Зеленського та Дональда Трампа навесні 2025-го тодішня пані посол США в Україні Бріджит Брінк подала у відставку на знак протесту проти політики американського лідера щодо нашої з вами країни. Відтоді посольство очолювали лише тимчасові повірені. Подібний розклад для Трампа і компанії досить зручний: затвердження послів проходить у Сенаті Конгресу США, а призначення тимчасового повіреного не потребує погоджень із законодавцями.

Попри те, що в республіканців у Сенаті більшість – 53 зі 100 місць, гарантувати затвердження кандидатури будь-якого дипломата на посаду посла в Києві в Білому домі не зможуть, оскільки й у республіканському партійному таборі є внутрішня опозиція. Таким чином, хто б не став висуванцем на цю роль, на нього чекали б запеклі дебати між прихильниками підтримки нашої з вами країни (яких вистачає серед республіканців) та її противниками. Тому, очевидно, що з одного боку, адміністрація Трампа не бажає йти на цю процедуру, яка може оголити владну імпотентність Білого дому, а з іншого – багато дипломатів не хочуть ставити під удар свій професійний кар'єрний кейс.

Мати в Києві тимчасового повіреного здавалося для Білого дому досить-таки непоганим рішенням, однак і воно дало збій. Зокрема, дипломатка з 30-річним стажем Джулі Девіс у червні поточного року вирішила піти на пенсію за вислугою років, залишивши посаду тимчасового повіреного.

Financial Times та інші впливові американські медіа пов'язували її рішення з розчаруванням у політиці Трампа на українському напрямі.

Як уже було зазначено вище, президент США довірив ведення переговорів своєму зятю Джареду Кушнеру та спецпосланцю Стіву Віткоффу, фактично відсунувши Держдепартамент на узбіччя. Дійшло до того, що про деталі переговорів або плани візитів у дипмісії США в Києві часом дізнавалися з новин. Пані Девіс не стала миритися з подібним станом справ і вважала за краще залишити свою посаду. Їй на зміну прийшла інша досвідчена дипломатка Сандра Аудкірк. Однак вона пробула в Києві трохи більше ніж місяць, перш ніж передати свої повноваження черговому наступнику «у зв'язку з плановою заміною керівництва дипмісії».

Новоспечений тимчасовий повірений, 46-річний Пол Г'юстон раніше був послом у Нігері й має репутацію ефективного антикризового менеджера. У його кар'єрному багажі, зокрема, успішний досвід евакуації персоналу посольства та закриття військових баз під час перевороту в Нігері у 2023–2024 роках. Втім, як зазначає Politico, Білий дім бачить у ньому лише виконавчого адміністратора без політичних амбіцій, чия роль включає зокрема забезпечення безпеки посольства США в Україні в умовах бойових дій.

Загалом же, вищеописана ситуація навколо американського посольства в Україні наочно демонструє, наскільки сильно змінився підхід Білого дому до міжнародного дипломатичного треку. Від дипмісії вже не вимагається формувати стратегію відносин або ж вести складні (найчастіше – кулуарні) політичні переговори в країні перебування. Ключовим завданням посольства під керівництвом Пола Г'юстона, акцентують американські аналітики, стає суто технічне адміністрування, жорстке виконання наказів із Білого дому та гарантування безпеки в умовах триваючої повномасштабної російсько-української війни.