Арабська відлига: як Україна наново перевідкрила Близький Схід

Днями Володимир Зеленський виступив на саміті Ліги арабських держав, а потім взяв безпосередню участь у саміті G7 в японській Хіросімі, яка, як відомо, за часів Другої світової зазнала ядерних бомбардувань. За підсумками «сімки» було ухвалено низку стратегічно важливих рішень, які, на переконання військових експертів, допоможуть наблизити нашу перемогу над рашистами.

Зокрема, йдеться про «добро» Білого дому на надання Києву американських винищувачів F-16. Тобто зараз можна впевнено констатувати, що авіаційну коаліцію створено. На сьогоднішній день до неї входять Великобританія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Португалія та США. Експерти кажуть, що на першому етапі йдеться щонайменше про 24 винищувачі, а до кінця року нам можуть поставити близько 70 таких «птахів». Загалом, як неодноразово заявляли в генштабі ЗСУ, Україні потрібно близько двох сотень цих сучасних бойових літаків, тому що за кількістю авіації Росія обходить нас у 5-6 разів. Отже, рухатися в цьому напрямку ще є куди.

Ще одне важливе рішення саміту «Великої сімки» – домовленості про те, що країни G7 будуть усіма можливими та неможливими методами обрізати РФ шляхи подвійного імпорту, за допомогою яких російська оборонка отримує технології для виробництва тих самих ракет, якими продовжує тероризувати мирних українських громадян. Втім, у цьому кейсі невирішеним залишається ключове питання: якими саме інструментаріями натиснути на Казахстан, Туреччину, Вірменію та Китай, які сьогодні є головними антисанкційно-обхідними хабами Москви. Жодної чіткої формули за підсумками саміту G7 із цього приводу так і не було озвучено, що дещо затьмарює цілком виправдану радість про надання довгоочікуваних крилатих «ефок».

Дуже примітно, що Китай і Росія практично в унісон засудили саміт G7, проте відмінність у геополітичній тактиці цих двох держав є просто вражаючою. В чому суть? Поки Путін, який перебуває в паралельній реальності, скаржився на великий вміст жіночих гормонів у пиві, називаючи західних лідерів «недоумками», Сі Цзіньпін у невластивому китайцям турборежимі просував свій проект «Один пояс – один шлях», зібравши в КНР сімку лідерів пострадянських держав, наочно демонструючи, хто зараз реальний господар у регіоні, який традиційно вважався орбітою впливу РФ. Показово, що напередодні зустрічі у форматі G7, де офіційний Київ де-факто став повноцінним восьмим гравцем, Володимир Зеленський виступив на саміті Ліги арабських держав у Саудівській Аравії, де помітно посилюється вплив Китаю. Чинний гарант української Конституції, відкрито заявивши, що серед країн регіону є ті, хто заплющує очі на незаконні анексії, закликав присутніх приєднатися до української формули миру.

Мабуть, було б перебільшенням стверджувати, що цей візит у Зе щось глобально змінив. З іншого боку, сам факт того, що українського президента запросили виступити на саміт, означає, що на рівні політичних еліт у регіон, де традиційно були сильні позиції Росії, приходить розуміння ймовірності поразки Кремля у горезвісній «спецоперації». Це вкрай важливий момент з огляду на те, що Кремль роками вбухував колосальні ресурси у просування своїх інтересів та престижу в арабському світі. Цьому служила і участь у війні в Сирії, яка мала довести збройову силу «другої армії світу», і робота створених РФ у цьому регіоні найбільших пропагандистських медіа – таких як, наприклад, Sputnik Arabic. Згодом на арабсько-ментальному «ґрунті» склалося чудове для путінського режиму тло, що дозволяє Кремлю вельми успішно просувати тези про непохитну та різнопланову силу Росії. Однак повномасштабне вторгнення в нашу з вами країну, на переконання експертів, стало тією фатальною помилкою РФ, яка одним махом закопала глибоко і надовго багаторічну роботу російських пропагандистів. І в результаті лідери арабського світу запрошують на свій саміт Зеленського та обговорюють на різних рівнях саме українську формулу припинення повномасштабної війни.

У цьому контексті слід здійснити невеликий екскурс у недалеке минуле та нагадати, що на зустрічі постійних представників Ліги арабських держав у Єгипті у липні 2022 року Київ не був представлений взагалі. Натомість усі присутні слухали головного путінського дипломата Лаврова та його апріорі фантастичні роздуми про мир та світоустрій.

«Виступ Володимира Зеленського на саміті Ліги арабських держав можна вважати успіхом української дипломатії. Водночас очевидно, що сьогодні не слід високо піднімати планку очікувань від одного візиту. Втім, якщо ми підпишемо меморандум щодо участі у повоєнному відновленні України з арабськими державами, то це вже буде великим результатом», - зазначив недавно в ефірі телемарафону директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

«Саудівська Аравія намагається отримати зараз максимальну вигоду з геополітичної ситуації, що складається в світі, вона автономізується в глобальному великому Близькому Сході, грає автономну гру від США, не впадає у відверту підтримку Ірану та Росії, намагаючись якось порозумітися з Іраном. Сюди зараз приходить Китай як потужний гравець. І від такої пильної уваги всіх сторін Саудівська Аравія намагається отримати добрі дивіденди. СА просуватиме свій порядок денний, пропонуватиме свої послуги переговорників-миротворців. До речі, нагадаю, що саме саудити відіграли велику роль в обміні українських військовополонених та зерновій угоді, саме вони продовжують впливати на продуктову політику та безпеку всього регіону. Саудівська Аравія активно грає зараз в ОПЕК+, на нафтогазовому ринку, вона розширює свої можливості для постачання до ЄС, що сприяє енергетичній незалежності від РФ», - підсумовує політолог.

Експерти-міжнародники зазначають, що за останній рік відбулося помітне розширення діяльності української дипломатії на Близький Схід, Африку, Азію, Латинську Америку, які Кремль завжди вважав, грубо кажучи, своїми на дошку. Тепер до Києва розмовляти про мир їдуть спецпредставники Китаю та Бразилії, а Саудівська Аравія пропонує посередництво. Очевидно, що цього всього не сталося б, якби не потужний опір ЗСУ, завдяки фантастичному героїзму яких сьогодні багато арабських країн наближаються до прозахідної оцінки подій в Україні, публічно висловлюючись проти агресії Росії та необхідності визнання територіальної цілісності та суверенітету нашої з вами країни. Безумовно, деякі держави даного регіону уникають такого визначення, але головне, як вважають аналітики, щоб не було сповзання арабських країн у копіювання сирійського досвіду, тому що Дамаск, заплющуючи очі на реальність і всупереч здоровому глузду, визнав так звані «республіки» Донбасу.