Аристократ, сноб і розвідник: таким був творець Джеймса Бонда

Серед творців детективних і шпигунських романів не так вже й багато письменників, які мали відношення до криміналу і шпигунству в своєму реальному житті. Але тим, хто до цієї категорії належав, цей досвід в їх літературній діяльності, безсумнівно, став у нагоді. Дивним чином два найзнаменитіших письменника, яких можна в цьому сенсі привести як приклад, народилися з різницею в 14 років майже в одну дату - Дешіл Хеммет, про якого ми вчора докладно розповідали - на день раніше.

До речі, творець Джеймса Бонда, агента спецслужби Її Величності під номером 007, називав Хеммета своїм улюбленим письменником. Правда, в реальному житті вони все ж були зовсім різними людьми. Хеммет все своє життя залишався, що називається, пролетарем, в тому числі - літературним, в обох світових війнах брав участь в званні всього лише сержанта і, врешті-решт, помер майже в злиднях. Флемінг же був джентльменом до мозку кісток, навчався в Ітоні, а після в елітній військовій академії Сандхерсті. У Сандхерсті майбутній «батько» Джеймса Бонда, втім, не провів і року, так як не пройшов медкомісію, бо заразився венеричним захворюванням. (Як бачимо, «син» в сенсі любові до жіночої статі пішов в «батька», тільки з іншими наслідками).

Проте, британська еліта (у всякому разі - тоді) своїми нащадками не розкидається і вже за кілька місяців до початку другої світової війни Флемінг отримав посаду особистого помічника директора управління розвідки королівського військово-морського флоту, кодове ім'я F17 і свій кабінет в британському Адміралтействі .

Так що колишній першокурсник військової академії брав особисту участь в плануванні британських надсекретних розвідувальних і диверсійних операцій. Цілком можливо, що тільки на другорозрядних ролях, але зрозуміло, що в будь-якому випадку він за цей час вивчив усі таємниці роботи спецслужб і завів корисні знайомства у вищих колах. Не просто ж так вже після демобілізації Флемінга з армії в 1956-му році в його маєтку гостював разом з дружиною британський прем'єр-міністр Ентоні Іден.

Тут треба коротко зауважити, що британське суспільство вже століття живе в двох суперечливих, користуючись сучасною термінологією, трендах. Ми звикли до того, що жителі Туманного Альбіону люблять своїх аристократів, але насправді це враження створюють світські хроніки британських таблоїдів. В реальності ж справи йдуть навпаки, про що свідченням є та неприязнь, з якою британські літературні критики сприйняли не тільки перші романи про Джеймса Бонда, а й особистість їх автора. Як писав один з них про «три складові» роману «Доктор Но»: «Всі вони нездорові і зовсім англійські: садизм шкільного хулігана, механічні двовимірні секс-бажання розчарованого підлітка і грубий снобізм дорослого з передмістя». Слова «з передмістя» тут треба сприймати в британському сенсі - з передмістя, де розташовані особняки багатіїв.

Що стосується суто особистого життя, то в ньому Флемінг був британським аристократом і снобом просто еталонним. У ранніх листах до майбутньої дружини Енн, баронесиі по одному з колишніх її чоловіків, він пише: «Мені подобається шмагати тебе батогом, після чого ми щасливі разом і встромляємо один в одного шпильки». На це Енн відповідала, що хоче, щоб добра фея знайшла її тодішньому чоловікові, а її саму поклала б в ліжко до Флемингу «з батогом з грубої коров'ячої шкіри», який забезпечить його «хорошу поведінку» (позашлюбний зв'язок до їх одруження тривав у Флемінга і Енн 18 років, причому він був одружений, а вона двічі заміжня).

Відбувалося все це, як секс, так і листування, як годиться у британських аристократів, паралельно тому, як Флемінг грав з чоловіком Енн в гольф. Але коли Флемінг і Енн нарешті одружилися, шлюб виявився нещасливим. Він був зосереджений на своїй літературній праці, Енн - на світському житті, і, як писав їй він сам: «У нинішніх сутінках ми ранимий один одного до такої міри, що життя стає майже нестерпним».

Помер Флемінг так само, як і жив, тобто як справжній британський аристократ і сноб - після того, як йому стало погано на полі для гольфу, і вибачившись (його останні слова в житті) перед бригадою швидкої допомоги за те, що він їх потурбував.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: Pinterest