Багато зайвих слів: чому Банкова «пішла» Данілова із РНБО

Насамперед слід зазначити, що відставка секретаря РНБО не стала вчора інформаційною блискавкою серед ясного політичного неба. Про те, що Олексію Данілову підшукують заміну в кулуарах, говорили досить давно, тому його відхід був лише питанням часу. Тим більше, зачистки в силових відомствах почалися раніше, коли був відправлений у відставку головнокомандувач Валерій Залужний разом із генералами з Генштабу. І ось у понеділок, 26 березня, зачистка продовжилась. Чому прийшов час Данілова – питання окреме і про нього розповімо дещо пізніше.

Ну, а поки що коротко про безпосередньо кадрові рокіровки. Тож учора відповідними указами Володимир Зеленський звільнив секретаря Ради нацбезпеки та оборони Олексія Данілова та керівника Служби зовнішньої розвідки Олександра Литвиненка. Відразу після цього світ побачив указ про призначення звільненого Литвиненка на посаду секретаря РНБО. Місце керівника СЗР зайняв професійний розвідник Олег Іващенко.

Олексій Данілов, до речі, найдовше в українській історії обіймав посаду секретаря РНБО – майже 4,5 роки. Саме після своєї відставки він написав у своєму верифікованому акаунті у Facebook наступне: «4 роки 5 місяців 24 дні роботи на посаді Секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Роботі, якою віддавалися до кінця. Дні, за які не соромно. Годинник, який летів блискавично. Дякую долі, що дала мені можливість служити своїй країні та своєму народу під час миру та під час війни! Дякую президенту України за довіру та за можливість бути причетним до написання великої історії в момент найбільшого випробування та найбільшого піднесення! Дякую нашій команді, яка проробила величезну роботу, створивши унікальні інформаційно-аналітичні системи, журналістам та справжнім професіоналам, усім тим, хто допомагав у нашій роботі. Як би важко не було, якою б безпросвітною не здавалася ситуація, ми працювали і надалі працюватимемо для України та заради України, вірили та віримо у нашу перемогу! Російське чудовисько буде знищено, химерне створення померла і загине у темряві історії».

Про свою подальшу кар'єрну долю Данілов не сказав ні слова, при цьому, за неофіційною інформацією, його відправлять у «висилку» - послом України до Норвегії.

Зазначимо, що Олексій Данілов був одним із найвідданіших і публічних членів Зе-команди. У численних інтерв'ю як до, так і під час повномасштабного військового вторгнення він коментував досить широкий спектр питань – від усіляких політичних «зашкварів» до моделювання розвитку подій на фронті. Посаду секретаря РНБО він обійняв у жовтні 2019 року. До цього Данілов був відомий переважно на Луганщині, де деякий час обіймав посади мера Луганська та голови обласної державної адміністрації (ОДА). У 2006-2007 роках був нардепом ВР від «Блоку Юлії Тимошенко» (БЮТ).

На посаді секретаря РНБО Олексій Данілов запам'ятався не лише своїми гучними заявами, а й тим, що фактично перетворив цей орган із політичного цвинтаря, куди відправляли незатребуваних, але шановних чиновників, на досить активний інструмент реалізації планів нинішнього господаря Банкової. Зокрема, саме за допомогою Радбезу 2021-го було введено тисячі санкцій проти кримінальних авторитетів, контрабандистів, проросійських політиків та підконтрольних їм медіа.

Менш ніж за місяць до старту путінської «спецоперації», а саме в січні 2022-го пан Данілов публічно заявляв про те, що повномасштабне вторгнення РФ до нашої з вами країни є «вкрай малоймовірним». Тим часом вже після російського вторгнення він говорив, що влада про нього – вторгнення – знала та готувалася, причому з прицілом не на 24 лютого, а на 22-те. Свої ігри словами дещо пізніше тепер уже екс-секретар РНБО пояснив так: «Ми не могли вийти і публічно сказати населенню: «Друзі, 22 лютого розпочинається війна». Це неприпустимі речі з точки зору державного управління. Але ми готувались».

Важливо відзначити, що зняття Данілова було менш ніж через тиждень після образи, яку він допустив на адресу спецпредставника Китаю Лі Хуея. Зокрема, 20 березня тоді ще секретар РНБО назвав його «якимось Хуі» і розкритикував позицію Піднебесної щодо війни в Україні. Джерела на Банковій розповіли Lenta.UA, що саме «китайська» заява пана Данілова зумовила його кар'єрну долю в РНБО. Зокрема, як зазначив наш співрозмовник з ОП пасаж Данілова про спецпредставника КНР, який нещодавно побував у Києві, «буквально призвів до сказу Андрія Єрмака (глава президентського Офісу – ред.), який реально працює над тим, щоб залучити Китай до участі в Глобальному саміті миру за «формулою Зеленського». «Єрмак особисто зустрічався з Лі Хуеєм, а з китайцями, знаєте, потрібно собі вести дуже акуратно, тому що вони в політичному сенсі ніжніші за популярний у їхній країні шовк. І ось, вибачте, як чорт із табакерки вискакує Данілов зі своїми «перлами», фактично моментально помножуючи всі дипломатичні зусилля Єрмака в китайському напрямку на нуль», - наголосив співрозмовник.

Коментарі провладних експертів, які з'явилися якраз після відставки Олексія Данілова, в принципі підтверджують версію про те, що Данілова «пішли» з подачі Єрмака, з яким у нього, до речі, відносини давно були, м'яко кажучи, небезхмарними.

Наприклад, політичний та економічний експерт Олексій Кущ наголошує на наступному: «Дуже вірне і, головне, своєчасне рішення президента Володимира Зеленського про звільнення Данілова. «Розкидання х..ми» щодо китайців – це був вкрай необачний і шкідливий вчинок вказаного чиновника, особливо коли і сам президент, і керівник його Офісу докладають максимум зусиль до залучення Китаю до нашої «формули миру». Більше того, формула миру Сі Цзіньпіна має з нею важливі точки перетину: суверенітет та територіальну цілісність України. Це рішення Зеленського (про звільнення Данілова – ред.) із розряду блискавичних. Воно відіграло негативну диспозицію щодо Китаю на висхідні позитивні точки взаємодії. Це суттєво покращить українсько-китайський діалог: у Пекіні цінують повагу та не забувають образи».

Утім, навряд чи відставку Данілова тепер можна розглядати як розворот Банкової у бік Піднебесної. За великим рахунком, це технічна заміна, оскільки секретар РНБО ще на зорі повномасштабного російського вторгнення втратив серйозний вплив на політпроцеси «у верхах». З того часу пан Данілов виконував здебільшого технічні функції, які якраз і притаманні секретареві у чистому вигляді його обслуговуючого функціоналу. Водночас, як ми вже зазначали вище, Олексій Данілов залишався публічною особою, праворуч і ліворуч давав інтерв'ю та коментарі «на злобу дня».

Тепер же з відходом Данілова можна сміливо стверджувати, що гласність Ради безпеки зменшиться в рази, тому що його послідовник – людина більш ніж закрита.

Новоспечений секретар РНБО, 51-річний Олександр Литвиненко, уродженець Києва, доктор політичних наук. Починав свою кар'єру в СБУ, а 1998-2007 працював у Національному інституті стратегічних досліджень. Потім два роки працював у РНБО і знову повернувся на керівну посаду до Інституту стратегічних досліджень. За часів президента Порошенко обіймав посаду заступника секретаря Радбезу, а з приходом на Банкову Зеленського повернувся до Інституту стратегічних досліджень на посаду керівника.

Головою Служби зовнішньої розвідки Литвиненко став у липні 2021 року. На цій посаді він вкрай рідко спілкувався з журналістами, віддаючи перевагу оприлюдненим аналітичним статтям щодо тих чи інших подій. Приміром, у лютому 2023-го в одній зі своїх програмних публікацій Литвиненко висловив упевненість, що РФ готова воювати з Україною ще тривалий час. «Війна увійшла до стадії війни на виснаження. Дедалі більше свідчень, що Кремль готовий вести війну стільки, скільки потрібно», - писав він.

Але при цьому, зазначав глава СЗР, у Кремлі мають намір насамперед домогтися обурення суспільних настроїв в Україні. «Ключ до виграшу РФ – внутрішня дестабілізація в Україні», - наголошував Литвиненко. Також він заявляв, що Путін має намір знищити ЗСУ, анексувати максимум території, а на не захопленій частині встановити підконтрольний Кремлю уряд. До речі, Олександр Литвиненко свого часу закінчив Московський інститут криптографії при академії Федеральної служби контррозвідки, а потім – британський Королівський коледж оборонних наук (RUSI).

Олександра Литвиненка називають «людиною Єрмака» і в цьому сенсі його призначення в Раду безпеки виглядає досить показово з точки зору розкладу сил впливу в найближчому оточенні президента Зеленського.

Що ж до нового керівника Служби зовнішньої розвідки Олега Іващенка, то він, як і його попередник на цій посаді, є вкрай закритим для ЗМІ. Раніше генерал-лейтенант Іващенко був першим заступником начальника ГУР МО та помічником головкому Збройних сил України. Важливо відзначити, що у кріслі заступника керівника ГУРу він займав за різних шефів та різних президентів. У 2017-му, під час президентства Петра Порошенка він був першим заступником голови ГУР Василя Бурби і після його гучної відставки у 2020-му зберіг свою посаду, ставши правою рукою Кирила Буданова. Дуже примітно, що в березні 2022-го, тобто саме після початку повномасштабного російського вторгнення, Олег Іващенко отримав з рук президента Зеленського орден Богдана Хмельницького III ступеня.