Берлінський посередник: чи переконав Шольц Сі Цзіньпіна «нагнути» Путіна

У той час, як Сполучені Штати через насамперед кон'юнктурно-виборчі вигоди, ніяк не поставлять крапку у питанні виділення допомоги воюючій Україні, Європа сконцентрувалася на просуванні так званого мирного кейсу. Останніми днями активізувалася в цьому плані Німеччина. Зокрема канцлер ФРН Олаф Шольц у середу, 17 квітня, завершує свій триденний візит до Китаю, де обговорював можливості припинення війни в нашій з вами країні. Тобто, як бачимо, популярна на геополітичній арені колись дипломатична формула: «Нічого про Україну без України» повільно, але впевнено втрачає свій сенс і вагу.

Тим часом, у непростих умовах, що склалися, Київ вітає будь-які ініціативи. Так, у своєму вечірньому відеозверненні у вівторок, 16 квітня президент Володимир Зеленський зазначив наступне: «Я хочу подякувати зараз за зусилля Олафа, пана канцлера Німеччини, за лідерство та відповідну міжнародну комунікацію – за сигнали, які ми почули з Пекіна. Китай справді може допомогти відновити справедливий мир для України та стабільність у міжнародних відносинах».

Олаф Шольц, зазначимо, учора закликав Сі Цзіньпіна сприяти встановленню «справедливого миру» в Україні, уточнивши при цьому, що має на увазі виведення російських військ із української території.

У свою чергу Сі сказав, що на будь-які «мирні конференції» щодо України потрібно запрошувати Росію та «справедливо» розглядати всі пропозиції, включаючи, очевидно, і так званий китайський план.

Крім цього, саме після рандеву з німецьким канцлером глава КНР озвучив чотири принципи того, як Піднебесна бачить «запобігання виходу з-під контролю кризи в Україні та відновлення миру».

«По-перше, ми маємо приділяти пріоритетну увагу підтримці миру та стабільності та утримуватися від пошуку корисливої вигоди. По-друге, ми повинні остудити ситуацію, а не підливати олії у вогонь. По-третє, ми маємо створити умови для відновлення миру та утримуватися від подальшого загострення напруженості. По-четверте, ми маємо зменшити негативний вплив на світову економіку та утримуватися від підриву стабільності глобальних промислових ланцюжків та ланцюжків постачання», - заявив зокрема Сі Цзіньпін.

Загалом очевидно, що позиція КНР залишається незмінною – вести справу до припинення вогню на «гарячій» нині лінії фронту. Причому, як випливає з озвученого раніше Китаєм мирного плану - без виведення з української території путінських «визволителів».

Наразі жодних видимих ознак того, що з таким підходом згоден Захід (не кажучи вже про офіційний Київ) не спостерігається. Більше того, як кажуть у дипломатичних кулуарах, швидше за все, вже найближчим часом інші західні лідери після Шольца намагатимуться тим чи іншим чином переконати Пекін «натиснути» на кремлівського диктатора, щоб він пішов на якісь поступки Україні. Водночас, як зазначають експерти, великих ілюзій щодо цього нам годувати не варто.

«Китай наполягає на участі Росії у мирній конференції щодо України. Сі Цзіньпін закликав усі сторони "працювати разом", щоб "швидше відновити мир і не допустити виходу "конфлікту з-під контролю". Перекласти з китайської на зрозумілу? Перекладаю. Виходячи з того, чого Китай хоче насправді і що нам доведеться враховувати. Китай – головний вигодонабувач у цій війні. Він не є союзником Росії. Він не є союзником України чи Європи. Китай — свій власний союзник. Поки Росія влізла вуха в українську війну і стала ізгоєм, Пекін збирає врожай. Він отримує від Росії вуглеводні у будь-яких кількостях за демпінговими цінами. І не лише вуглеводні. Ліс, інша важлива сировина. Китай бере все, що йому потрібно у будь-яких кількостях і платить стільки, скільки не шкода. Навіщо переплачувати, якщо Москва не має інших варіантів? Китай поступово та без опору віджимає території на Далекому Сході. Який вважає за свої. Перешкодити нема кому. Армія РФ в Україні, Європа та США заступатися за Путіна не стануть. Бінґо. Розкішний розклад для Пекіна. Поспішати нема куди, все обходиться дешево і без стрілянини. Наскільки Китай зацікавлений у припиненні війни завтра? Логічно – взагалі не зацікавлений. Вони є прагматики. І про "не допустити вихід конфлікту з-під контролю" - теж все правильно. У Китаю все під контролем. Він тримає Москву за горло та нижче. Без варіантів виходу», - каже політолог Кирило Сазонов.

На його думку, питання про те, чи приїде російська делегація на мирну конференцію чи ні – Пекіну байдуже, тому що «він просто показав, що може на процес впливати і все». «Ну приїде РФ на конференцію. Виставить дикі нездійсненні умови, з усіма посвариться і поїде. Китай зробив усе, що міг. Наполягав та запрошував. Залишився при своєму чудовому розкладі. Отже, будувати відносини з Китаєм і шукати свої інтереси ми можемо. Але розраховувати на Пекін, як на миротворця – зараз немає сенсу. Їм вигідна ситуація на сьогодні. Дуже. Решта китайцям не цікава», - підсумовує Кирило Сазонов.

Зазначимо, що Китай неодноразово заявляв, що не надає Росії зброї чи військової допомоги, хоча підтримує міцні економічні зв'язки з Москвою, поряд з Індією та іншими країнами, на тлі санкцій з боку США та Європи. Тим часом, за даними Reuters, у Китай різко збільшив продаж Росії мікроелектроніки та інших технологій, що використовуються РФ для виробництва ракет, танків, літаків та іншої зброї для війни проти України. «Минулого року близько 90% мікроелектроніки, яку використовують Росія для виробництва ракет, танків і літаків, надходило з Китаю. Близько 70% російського імпорту верстатів на суму близько $900 мільйонів в останньому кварталі 2023 року також надійшло з Китаю. Китайські та російські компанії також працюють над спільним виробництвом безпілотних літальних апаратів у Росії, і китайські компанії, ймовірно, поставляють РФ нітроцелюлозу для боєприпасів. Китайські компанії також постачають оптичні компоненти для російських танків та бронетехніки. КНР також надала Росії двигуни для БПЛА та турбореактивні двигуни для крилатих ракет», - підсумовує агентство.

Тим часом Wall Street Journal, поспілкувавшись із «низкою чиновників на Заході», пише про те, що за підтримки Китаю переговори за участю Росії можуть розпочатися вже влітку цього року. "Китайські дипломати протягом останніх місяців промацували ґрунт як в Україні, так і в Росії з приводу можливості мирних переговорів, але КНР все ще балансує на межі", - цитує WSJ одного зі своїх співрозмовників.

Видання також зазначає, що Китай не завершив розширення трубопроводу для імпорту російського природного газу, "хоча Росія відчайдушно шукає нових покупців для газу, який вона більше не продає до Європи". "Один високопосадовець Кремля, який нещодавно відвідав Пекін, сказав, що китайський уряд зволікає, щоб зберегти важелі впливу на Путіна, щоб тиснути на нього для припинення війни, якщо вона стане надто руйнівною для китайської економіки", - підсумовує WSJ. До речі, путінський спікер Пєсков спостерігаючи з Кремля за пекінським вояжем Шольца, заявив, що Москва вітає «збалансовану позицію Пекіна щодо врегулювання української кризи».

Важливо окремо відзначити, що більшість «мирних планів», які останнім часом з'являються у світових медіа, виходять із того, що війну в Україні потрібно зупинити по лінії фронту. І в цьому контексті вчора відбулася дуже показова подія. Зокрема РФ офіційно запросили на святкування 80-річчя висадки союзників у Нормандії 6 червня. Йдеться, зазначимо, про ювілей десантної операції союзників на чолі зі США, яка 1944-го відкрила другий фронт проти гітлерівської Німеччини. Першим фронтом вважався східний, де проти Німеччини розвалений, але не в путінській голові «совок». Цей захід, підкреслимо, традиційно проводиться на рівні глав держав. Тобто очевидно, що надсилаючи до Кремля це запрошення, з бункерного мешканця знімають чорну мітку геополітичного ізгоя. Щоправда, навряд чи Путін поїде на ці святкові заходи, оскільки він, як відомо, оголошений у розшук Міжнародним кримінальним судом (МКС), а Франція цілком і повністю визнає юрисдикцію цього органу. Тим часом саме по собі це запрошення є досить символічним, оскільки є першим квитком на захід за участю глав держав, який надійшов від Заходу до Росії після старту путінської «спецоперації» 24 лютого 2022 року. Чи надійшло аналогічне запрошення на Банкову, історія поки що замовчує.

Тут вкрай доречно погортати сторінки недавньої історії та нагадати, що влітку 2014-го на святкуванні 70-річчя висадки Путін у Нормандії вперше зустрівся з на той момент новообраним президентом Петром Порошенком. Незабаром після цього рандеву з'явився «Нормандський формат» - формат переговорів між Києвом та Москвою за посередництва Німеччини та Франції щодо мирного врегулювання на Донбасі.

І, незважаючи на те, що «нормандка» згодом виявилася цілком імпотентною, у дипкулуарах подейкують, що саме на літню зустріч деякі західні лідери роблять велику ставку, сподіваючись під солодким компромісно-переговорним соусом переконати Путіна відвести свої війська з території України для пошуку і висновки довготривалої формули миру. Втім, у те, що Росія піде на цей крок, віриться насилу. А ось те, що західна еліта, на жаль, сама хоче обманюватися, знову і знову заграючи з Кремлем – очевидний факт.