«Брудний ангел» Вови Лерта отримав балтійську дистрибуцію ще до прем’єри

За словами представника компанії Андрія Упорова, саме послідовна авторська мова Лерта та його вміння працювати з глядацьким кіно стали ключовими факторами довіри до нового проєкту.

Фільм «Брудний ангел» стане п’ятою повнометражною роботою режисера і наразі перебуває у виробництві в Києві. Стрічку планують випустити в кінотеатральний прокат у країнах Балтії після фестивального етапу.

Ми поспілкувалися з Андрієм Упоровим, представником Top Film Baltic, про те, чому компанія вирішила придбати фільм фактично «на віру».

— Ви придбали права на «Брудний ангел», побачивши лише тизер. Що саме переконало вас ухвалити це рішення? 

— Тизер — це не просто нарізка ефектних кадрів, а концентрат інтонації фільму. У випадку з «Брудним ангелом» мене одразу зачепило кілька речей: відчуття цілісного світу, впевнена режисерська рука та дуже точний тон — без спроб сподобатися всім. Я побачив кіно, яке знає, ким воно хоче бути, і не боїться ризикувати. Для дистриб’ютора це важливий сигнал.

Безумовно, досвід режисера має значення. Фільмографія Вови демонструє послідовний інтерес до авторського висловлювання та роботи з формою. Він не повторюється і не працює «за шаблоном» — це рідкісна якість. Водночас важливо підкреслити: рішення ухвалювалося не лише через ім’я. Швидше, попередні роботи та наш позитивний досвід співпраці над минулими проєктами допомогли довіритися інтуїції, що виникла під час перегляду тизера. 

— Чи можна сказати, що сьогодні ім’я режисера іноді важливіше за готовий фільм? 

— Я сказав би інакше: ім’я режисера — це обіцянка. Воно може привернути увагу й сформувати очікування, але в підсумку все вирішує сам фільм. На невеликих ринках, таких як балтійський, репутація автора справді може зіграти ключову роль на старті, проте глядач дуже швидко відчуває фальш. Довге життя має лише кіно, зроблене чесно й точно.

— Як ви оцінюєте потенціал арт-мейнстримного кіно на балтійському ринку? 

— Цей потенціал зростає. За останні роки балтійський глядач став значно відкритішим до складних, жанрово гібридних фільмів. Арт-мейнстрим — це саме та зона, де авторське кіно зустрічається з чітким наративом і емоцією. Якщо фільм не повчає, а розмовляє з глядачем на рівних, у нього тут є всі шанси. 

— Чого, на вашу думку, балтійський глядач чекатиме від «Брудного ангела»? 

— Насамперед — сильного емоційного досвіду й чесності. Балтійська аудиторія цінує атмосферу, недомовленість і повагу до глядача. Сподіваюся, «Брудний ангел» не даватиме простих відповідей, а запропонує прожити певний стан. Мені здається, саме цього сьогодні й чекають: кіно, яке залишається з тобою після фінальних титрів.