Бункер замість саміту: як і чому Путін побоявся їхати у ПАР

Учора офіс президента ПАР заявив, що Путін не поїде на саміт БРІКС, який, нагадаємо, пройде в Йоганнесбурзі з 22 по 24 серпня. Водночас у заході візьмуть участь лідери ПАР, Бразилії, Індії та Китаю. Це буде перший очний саміт БРІКС із початку пандемії коронавірусу.

«За згодою, президент Російської Федерації не братиме участі в саміті, але Росія буде представлена міністром закордонних справ Сергієм Лавровим», - йдеться у заяві канцелярії південноафриканського лідера. Дещо пізніше, щоправда з іншим акцентом (мовляв, бункерний мешканець сам вирішив нікуди не їхати) це підтвердили і в Кремлі. «Президент ухвалив рішення брати участь у саміті БРІКС у форматі відеоконференцзв'язку. Це буде повноцінна участь», - наголосив путінський спікер Пєсков.

Зазначимо, що поїздка до ПАР могла б стати першим офіційним закордонним візитом Путіна після того, як Міжнародний кримінальний суд (МКС) у березні видав ордер на його арешт за звинуваченням у депортації українських дітей. І, зважаючи на все, Путіну дуже і дуже хотілося здійснити цей демонстративний візит, щоб показати всьому світу, що мовляв, він, як і раніше, продовжує відігравати роль значної глобальної політфігури. Однак загвоздка полягала в тому, що Південноафриканська республіка входить до країн, які підписали Римський статут, що апріорі зобов'язує її виконувати рішення МКС.

Тим часом у Путіна до останнього думали, що номер прокотить, не бажаючи розуміти, що виконавча влада ПАР та її судова гілка діють автономно, і навіть якщо президент цієї країни дав би «залізні» гарантії недоторканності Путіну на час його перебування у ПАР, це зовсім не означало б, що тамтешні правоохоронці не заарештували б його та не депортували прямо до Гааги. Певний час влада ПАР сама намагалася переконати Путіна не приїжджати на саміт, щоб уникнути ймовірних ексцесів, але, як свідчать витоки у ЗМІ, Москва стояла на своєму. «Для нас це велика дилема. Звісно, ми не можемо його заарештувати», - казав днями в одному з телеінтерв'ю віце-президент ПАР Пол Машатіле.

Він окремо зазначав, що найкращим рішенням для ПАР було б, якби Путін не приїжджав: «Проте росіяни незадоволені. Вони хочуть, щоби він приїхав».

У результаті президент ПАР Сиріл Рамафоса навіть попросив у Міжнародного кримінального суду дозволу не заарештовувати Путіна. Агентство Reuters цитувало звернення Рамафоси до МКС, де, серед іншого, говорилося: "Росія ясно дала зрозуміти, що арешт її чинного президента буде оголошенням війни моїй країні".

Надувши свої і без того пухнасті вуса Пєсков учора, коментуючи це твердження, заявив: «Ніхто нікому нічого зрозуміти не давав. У цьому світі абсолютно всім ясно, що означає спроба зазіхання на главу російської держави. Тому нічого тут нікому пояснювати не потрібно».

Зрозуміло, що питання, кому в цій ситуації вірити – Рамафосі чи Пєскову – риторичне. Дивує інше: незважаючи на те, що Путін уже де-юре є міжнародним злочинцем, який фігурує у розшуковому шорт-листі МКС, Кремль продовжує позиціонувати його як всесильного царя. На кого розраховано, крім, звісно, самого Путіна це марення – незрозуміло. З іншого боку, росчиновникам і так званим ЗМІ не звикати називати чорне білим і навпаки. Наприклад, видання The Moscow Times з посиланням на джерела днями писало, що аж ніяк не ордер Міжнародного кримінального суду змусив Путіна відмовитися від «живої» участі в саміті БРІКС, а… заколот ПВК «Вагнер»: «У Кремлі побоюються повторення внутрішньої дестабілізації та втрати влади, хоча там хотіли б якомога раніше оголосити про першу офіційну міжнародну поїздку Путіна після ордера МКС, щоб надіслати сигнал Заходу, що він не перебуває в ізоляції, а росіянам – що він, як і раніше, сильний і впевнений у собі». 

Вірити в те, що Пригожин, що остаточно здувся, і залишки його «Вагнера» повторять на біс свою недавню акцію в силу низки причин, не доводиться. Але навіть якщо гіпотетично припустити, що саме через ризик з боку ПВК Путін вирішив не їхати на саміт, то тоді питання, а де він був і що, власне, робив, коли пригожинська бригада промишляла на болотах за кілька сотень кілометрів від Москви? Сьогодні не є секретом полішинелю, що на той момент і духу путінського в Кремлі не було і ситуацію по ходу «п'єси» розрулювали всі (навіть Лукашенко), крім нього. Тому так собі «відмазка» говорити, що Путін не їде до ПАР через бійців свого колишнього кухаря. 

У тому, що саме ордер МКС став головним шлагбаумом на путінському шляху до Південноафриканської республіки, переконаний і відомий журналіст-міжнародник Віталій Портніков: «Кремль робив усе, щоб Путін, для якого участь у саміті була справою принципу, туди потрапив. Він хотів спокійно прилетіти до ПАР, яка ратифікувала Римський статут і без проблем полетіти звідти. Це була б дзвінкий ляпас Москви системі міжнародного правосуддя. Однак здійснити це бажання не вдалось».

«До речі, вже був прецедент, який вдарив по реномі ПАР, коли колишній президент Судану Аль Машир відвідав Південноафриканську республіку і змушений був буквально тікати звідти, рятуючись від арешту саме за ордером того самого МКС. Чинний президент ПАР, очевидно, цей досвід врахував і не схотів повторювати помилок свого попередника. Більше того, Сиріл Рамафоса навіть розглядав відмову від проведення саміту, перенісши його до іншої країни БРІКС, скажімо, в КНР. Однак тут у гру вже вступила Індія, яка не хотіла, щоб Китай в умовах серйозної конфронтації Нью-Делі та Пекіна приймав цей престижний саміт. Тоді ПАР запропонували, щоб замість Путіна РФ представляв Лавров, проте Москва відмовилася категорично. Відмовилися у Кремлі та від участі Путіна у віртуальному форматі. Тим часом, в умовах дикого шантажу з боку РФ ПАР зіграла ва-банк: суд цієї країни оприлюднив конфіденційну інформацію про неймовірний тиск, який здійснювався на президента ПАР російською стороною. У ПАР зокрема розповіли, що росчиновники погрожували вищому керівництву ПАР війною у разі, якщо воно виконає свої зобов'язання перед Міжнародним кримінальним судом. Однак оприлюднення судових документів продемонструвало росіянам те, що вони наполегливо не бажали помічати, а саме те, що судова система ПАР не підпорядковується президенту і в разі приїзду Путіна там могли знайтися прокурори та судді, які видали б ордер на арешт цього жалюгідного військового злочинця. У такому разі жодна охорона не врятувала б Путіна від силових структур Південноафриканської республіки. Його негайно посадили б у літак і вже за кілька годин він давав би свідчення в Гаазі. Зрозуміло, що така перспектива, м'яко кажучи, не тішить Путіна, який, напевно, пам'ятає, що один із його кумирів – президент Сербії Слободан Мілошевич так і помер у камері гаазького трибуналу, чекаючи на вирок за свої військові злочини. Саме тому Путін вирішив, як завжди це буває у критичних ситуаціях, не ризикувати та погодитися на віртуальну участь у саміті. Таким чином, російський диктатор все більше і більше опиняється в ізоляції, в якій і пройде вся наступна його політична кар'єра», - підсумував Віталій Портников у своєму авторському блозі на yotube.

Цікаву БРІКС-хронологію з доречними аналогіями провів у свою чергу відомий дипломат, колишній посол України в США Валерій Чалий: «У Кремлі заявили, що Путін обов'язково візьме участь у саміті БРІКС. ПАР звернулася до МКС. МКС сказав – заарештувати. ПАР звернулася до Кремля із проханням не їхати. Кремль сказав, що Путін таки поїде і погрожує війною Південно-Африканській Республіці. У ПАР цю історію засвітили публічно. Кремль дав задню, Путін злякався їхати... Висновок: таргани під світлом ховаються у своє лігво. Дошкуляють вони лише тоді, коли інші враховують їхню присутність. Таким чином, повна ізоляція російського режиму дала б справжні результати та суттєво прискорила встановлення справедливого миру».

Відреагували на БРІКС-перипетії та у США. Так, представник Держдепу Метью Міллер під час традиційного брифінгу для акредитованих ЗМІ заявив таке: «Немає кращого прикладу того, що її (Росії – ред.) авторитет у світі значно знизився, ніж становище президента Путіна зараз. Він є міжнародним ізгоєм, який навряд чи може перетнути власні кордони, побоюючись арешту».

Утім, говорити про повну ізоляцію кремлівського диктатора як про факт, що відбувся, поки що, на жаль, не доводиться. Днями Реджеп Ердоган анонсував приїзд до Туреччини Путіна. Турецький лідер не уточнив дат – зазначив лише, що це буде в серпні і російська сторона підтвердила запланований візит.

«Те, що Анкара та Москва говорили ще вчора, сьогодні може бути вже не актуальним, тому далеко не факт, що Путін «потішить» своєю присутністю турецький берег. По-перше, він «має зуб» на Ердогана через те, що той відпустив в Україну керівників «Азова», які за домовленостями з Кремлем мали залишатися в Туреччині аж до закінчення війни. По-друге, Ердоган, який, ну просто дуже серйозно заробляв на зерновій угоді, тепер має претензії до Путіна, який вийшов в односторонньому порядку з договору. До речі, якраз після кремлівського зернового демаршу президент Туреччини запевняв, що найближчим часом по телефону обговорить з Путіним цю проблему, але в підсумку в середу, 19 липня, про зерновий кейс говорили Лавров та його турецький колега Хакан Фідан. Те, що така глобальна тема, як Чорноморська зернова ініціатива, опущена на рівень міністрів закордонних справ, свідчить про одне: між Путіним та Ердоганом пробігла не одна, а ціла зграя чорних кішок. У цьому зв'язку ще велике питання, чи відбудеться наступного місяця візит президента країни-агресора до Анкари чи Путін не наважиться залишити свої бункерні апартаменти», - зазначило у розмові з Lenta.UA джерело у вітчизняному МЗС.

Наголосивши, що Туреччина не ратифікувала Римський статут, і, отже, не визнає де-юре ордер Міжнародного кримінального суду, співрозмовник додав, що «по факту Путін таки боїться удару нижче пояса від Ердогана і якщо хтось і поїде до Туреччини – то хіба що двійник для гарної картинки, яку потім 24/7 обговорюватимуть топові роспропагандисти типу Скабеєвої та Соловйова».