Бункерний «путівник»: як і чому Путін змінив тактику публічного позиціонування

Під час першого за десять місяців війни публічно оголошеного візиту до військового штабу Путін нібито заслухав доповідь про хід воєнних дій, а також висловив готовність вислухати пропозиції командувачів. На проведеній бункерним мешканцем нараді, судячи з кадрів ростелеканалів, були присутні міністр оборони Сергій Шойгу, начальник генштабу Валерій Герасимов та командувач об'єднаного угрупування російських військ Сергій Суровікін.

Путін приїхав у військовий штаб через кілька днів після заяви Валерія Залужного про новий наступ Росії, що готується взимку 2023 року. «Росіяни готують близько двохсот тисяч нових солдатів. Я не сумніваюся, що буде ще одна спроба наступу на Київ», - наголошував головком ВСУ.

Американський Інститут вивчення війни (ISW) також попереджає про загрозу нового наступу Росії. Експерти констатують, що зараз РФ атакує нашу країну з двох сторін: ведучи наступальні дії на Донеччині, а також продовжуючи кампанію масованих ракетних ударів по найважливішій інфраструктурі. Оскільки, незважаючи на все це, у Росії не виходить змусити Україну до переговорів, Путін може спробувати досягти своїх цілей за допомогою нового наступу, вважають фахівці ISW.

Проте, як зазначають експерти, Кремль веде також і інформаційну кампанію, спрямовану на те, щоб зламати волю України та готовність Заходу нас підтримувати. Зокрема, ця ІПСО, тобто, інформаційно-психологічна операція, покликана переконати всіх у тому, що війна зайшла в глухий кут, Україні не вдасться відвоювати більше територій і удари Росії по Києву, що продовжуються, а також візит Путіна до Мінська на тлі періодичного перекидання військ до Білорусі є яскравим тому підтвердженням.

У цьому контексті, вважають військові експерти, путінська поїздка до штабу також може бути сприйнята як сигнал Заходу, що Кремль не має наміру відступати. Зазначимо, що раніше Путін після серії поразок на фронті намагався максимально дистанціюватися від обговорення ходу «спецоперації» і натомість наполягав, що все нібито йде за планом. Наприклад, Путін так і не прокоментував виведення військ із Херсона – єдиного, нагадаємо, обласного центру, який вдалося захопити «визволителям». Буквально через кілька днів після відступу, а, точніше, ганебної втечі рашистів, Путін з відеозв'язку взяв участь у відкритті заводу з виробництва індички у Тюменській області. Очевидно, що за задумом Кремля, це мало підтримувати ілюзію того, що все в Росії йде як треба, проте це спровокувало критику з боку багатьох власників паспортів з двоголовим орлом, які вимагали від свого «вічного» президента більш рішучих дій.

До речі, Путін, який є також верховним головнокомандувачем РФ, жодного разу не їздив у зону військових дій і навіть не відвідував окуповані території. У цьому сенсі можна констатувати, що відвідування штабу – найближчий дотик кремлівського диктатора до великої війни, яку він розпочав 24 лютого.

Хоча мало хто сумнівається, що значущі рішення про війну могли бути ухвалені без схвалення Путіна, повідомленням про візит до штабу Кремль хоче надіслати чіткий сигнал, що російський лідер бере на себе відповідальність і зацікавлений у ході війни, зазначається у сюжеті CNN. З цією теорією погоджуються і аналітики вищезгаданого Інституту вивчення війни. На їхню думку, Кремль намагається зобразити Путіна «компетентним лідером воєнного часу». Як вважають військові експерти, ще одна можлива причина демонстративної «засвітки» путінського візиту до штабу – спроба реабілітації іміджу міноборони Росії, яка зіткнулася з безпрецедентною критикою на тлі невдач як на полі бою, так і на мобілізаційній ниві.

Дуже примітно, що через добу після візиту Путіна до штабу, міністр оборони РФ Сергій Шойгу приїхав до Південного військового округу і проінспектував угруповання військ, задіяне «в зоні проведення спецоперації», повідомили росЗМІ. Згідно зі спецрелізом міноборони країни-агресора, Шойгу «здійснив обліт районів дислокації військ і перевірив передові позиції російських підрозділів, поспілкувався з російськими військовослужбовцями, заслухав доповіді командувачів про поточну обстановку та дії російських військ на операційних напрямках».

«РІА Новини» опублікувало відео, на якому видно, як Шойгу сідає у вертоліт і звідти разом із військовими оглядає захисні споруди росіян. Але де саме побував Шойгу, не вказано – у повідомленні інформагентства не згадано жодного населеного пункту. Тож не виключено, що насправді Шойгу нікуди зовсім і не літав, чи здійснив повітряну уїк-енд-прогулянку над просторами РФ, із заздалегідь спорудженими оборонними декораціями. Не виключено, до речі, й те, що фото із серії «Путін у штабі» було зроблено в одному з бункерів незмінного господаря Кремля і насправді нікуди він не їздив, просто покликав у гості потрібних для цього конкретного сюжету персонажів. Загалом, стверджувати нічого не можна, тим більше, що вище керівництво Росії неодноразово імітувало дійсність, називало чорне білим і навпаки, а також нахабно брехало як одурманеному розпропагандою населенню РФ, так і всьому цивілізованому світу.

На переконання західних військових експертів, усі ці заходи за участю Путіна і Шойгу повинні представити міноборони Росії як ефективну військову структуру і створити ілюзію ланцюжка військового командування, що організовано працює.

До речі, про ілюзії. Нещодавно в New York Times вийшла аналітична стаття під назвою «Як війна Путіна в Україні стала катастрофою для Росії». Зазначимо, що деякі причини, які призвели до цієї самої катастрофи, зокрема, корупція в армії, непідготовленість особового складу, слабка модернізація, відсутність координації між родами військ, нереалістичність планів вторгнення та нерозуміння того, як чинитимуть опір ЗСУ та недооцінка допомоги Заходу – часто обговорювалися у нашій, західній, а часом і російській пресі. Але при цьому автори NYT приходять і до інших висновків. З матеріалу випливає, що Путін не збирається зараз здаватися та зупиняти війну. Газета наводить дані своїх джерел із нещодавньої зустрічі глави ЦРУ Бернса та керівника російської зовнішньої розвідки Наришкіна.

«За словами присутніх високопосадовців, пан Наришкін сказав, що Росія ніколи не здасться, скільки б солдатів вона втратила на полі бою. Також у НАТО є інформація, що російський президент готовий змиритися із загибеллю чи пораненнями до трьохсот тисяч російських військовослужбовців», - пише NYT.

Висновок, NYT - насправді Кремль, щоб звідти не звучало, не хоче ні з ким домовлятися і не готовий до жодних компромісів. При цьому дуже важливо відзначити, що в матеріалі не раз у різних інтерпретаціях особливо наголошується, якою слабкою і неповороткою є Росія в нею ж розв'язаній війні. Очевидно, що в цьому підсумковому меседжі «зашиті» як мінімум два сигнали. Перший – заспокоїти колективного «Кісінджера», який не втомлюється закликати до деескалації та переговорів із РФ з урахуванням її – Росії – окремих вимог. Ну, і друга теза – необхідність не просто продовжувати, а й посилювати підтримку Києва.

«У статті-дослідженні New York Times, підготовленій на базі інтерв'ю, перехоплень, документів та секретних планів наступу, є один цікавий момент про «червоні лінії» Кремля. Йдеться про те, що російський президент готовий змиритися із загибеллю чи пораненнями до трьохсот тисяч російських військовослужбовців. Ще раз: «із загибеллю чи пораненнями». На кінець грудня чисельність лише врахованих безповоротних бойових втрат окупанта – близько ста тисяч (бо є ще невраховані – просто незліченні, незадокументовані, що валяються, удобрюючи наші чорноземи, і ті, які приховано палила в мобільних крематоріях сама Росія). У війні того формату, яку веде РФ проти України з лютого 2022 року, стандартне співвідношення безповоротних та санітарних бойових втрат 3:1. У сенсі поранених, підсмажених, відмерзлих до ампутацій у середньому втричі більше, ніж убитих. Мінімальне співвідношення безповоротних та санітарних бойових втрат 2:1. Це нам дає на той же кінець грудня 2022 року санітарні бойові втрати від двохсот до трьохсот тисяч +100 тис. безповоротних втрат. Разом, триста-чотири тисячі окупантів. Таким чином, до кінця 2022 року втрати окупанта в Україні перетнули той умовний бар'єр «допустимих втрат», - зазначає політолог Олексій Голобуцький.

І Путін, на його переконання, сьогодні явно шукає швидкий спосіб хоч якось вийти з розв'язаної ним війни також і через перевищення допустимих втрат.

Так, плюс/мінус сто тисяч або більше утилізованих для нього не критичні. Але все ж таки додають внутрішній тиск. І якщо орієнтуватися на дані дослідження NYT та вказані там цифри, то навесні ситуація має тим чи іншим чином бути вирішена. У тому числі й через надмірні втрати Росії», - підсумовує експерт.